Книги Українською Мовою » 💙 Трилер » Сироти долі, Olexander Sakal 📚 - Українською

Читати книгу - "Сироти долі, Olexander Sakal"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Сироти долі" автора Olexander Sakal. Жанр книги: 💙 Трилер. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 112 113 114 ... 176
Перейти на сторінку:

         Проте, не дивлячись на вагання, Родіон Михайлович не сумнівався, що важливість і необхідність його тлумачення книги Іоанна є єдиним правильним виходом із усієї ситуації. «Якщо вже взявся, то Богом дано закінчити те», – вирішив він. Нарешті, секунду лиш завагавшись, Родіон Михайлович відкинув усе, що було в нього досі тривожне на душі, та покрокував до Володимира.

         Все ж, хвилювання його відновилось в череві, коли він побачив моторошний профіль ієромонаха. Сухі губи в нього беззвучно рухались в палкій молитві. Перед Володимиром, на поличці кліросу був розгорнутий старий Псалтир, однак в нього він поглядав зрідка; в основному очі Володимира були заплющеними, бо псалми він знав напам’ять. Отже, Родіона Михайловича Володимир не бачив, і навіть не почув.

         – Ви, ієромонах Володимир? – притишеним голосом питав Родіон Михайлович.

         Той, до кого він звертався, одразу розплющив очі, та повернувши їх до Родіона, не став відповідати на запитання, та тільки видав нове:

         – А ви чого хотіли від мене, Родіоне?

         Тоді найперше, що здивувало іконописця – це українська мова, на якій питав його старий чернець (так ще й в обителі УПЦ); та й голос його, подібний до звуку старої гармоніки. Друге – те, як відреагував ієромонах на його звертання: це не була реакція заклопотаної людини, яку тільки-но відірвали од справ. Факт того, що Володимир назвав його по імені, не надто здивувало Родіона, адже певно, що намісник вже заочно ознайомив братію з ним.

         – Я прийшов, щоб спитати вас про значення слів у Біблії. Мені порекомендував вас наш бібліотекар.

         – Ох, я подякую за це Андрію, – відповів Володимир.

         Відтак, цей монах прийняв Родіона незвичайно люб’язно, причому без жодних на те резонів. Він спустився із кліросу та промовив:

         – Ну що же, тоді ходімо в бібліотеку.

         Вони спустились на двір монастиря. Сухе повітря оповилось першою вологою – отже, скоро мав випасти перший, утім запізнілий сніг. Небо наповнилось білою пеленою; поки Родіон стояв поряд з ієромонахом, той вдивлявся в ту пелену, знову поринувши в молитви. Тепер він міг би простояти так невідомо скільки, допоки з мари його не пробудив іконописець.

         – Тож, ви відбуваєте послух в церкві? – несподівано спитав Володимир, підходячи до дверей бібліотеки.

         – Поки що. В інші дні я буду іконописцем.

         – Ясно, – сухо промовив Володимир, одчиняючи двері.

         При вході він привітався з Андрієм, подякувавши зразу за люб’язну протекцію. Повністю озирнувшись, Володимир помітив книгу на столі, яку читав Родіон Михайлович.

         – Ви хотіли дізнатись в мене про Апокаліпсис? – здогадався він.

         Родіон кивнув. Проникливість Володимира його розвеселила.

         – Скільки годин? – спитав ієромонах.

         – Пів-на восьму, – відповів бібліотекар.

         – Отже, в нас є півгодини, – усівся біля вікна (де лежала книжка Родіона) Володимир. Поряд нього сів Родіон Михайлович. – Андрію, ми вам не будемо заважати?

         – З… зовсім ні.

 

*  *  *

 

         – Уявіть собі ці сім церков, Родіоне. Фактично, кожна знаходиться на півдні Туреччини, поряд з Патмосом. Туреччина колись була Візантією, на чолі з Константинополем. Але ще три сторіччя перед тим, як Іоанн написав цю книгу, місце Візантії заполонила Римська імперія. Розумієте ж, про що я говорю?

         – Так, але як ця історія пов’язана з усією книгою? – питав Родіон Михайлович.

         – Ох, Родіоне, адже щоб розуміти саму книгу, потрібно також розбиратися в історії, в сучасності апостола.

         – Ну гаразд.

         – Так-от, – продовжував Володимир, – на сході Римської імперії саме знаходились ці сім церков в часи Іоанна. Християнство туди, як ви знаєте, поширив апостол Павло. Окремо в Ефесі, там, де перша церква – він проповідував кілька років. Легалізував християнство у Римській імперії Костянтин, але це вже інша історія.

         Отже, ти питав, що вони, ці сім церков означають. В мене є кілька варіантів, Родіоне, але про кожен з них я дізнався в духовній семінарії. Це сім церков, сім епох – ось із чого я почну.

         – Яких епох?

         – Епох розвитку християнства. І тут тільки виникає два запитання: маються на увазі епохи в момент життя Іоанна, починаючи зі створення світу, чи це епохи християнства, переказані аж до Судного дня? Я особисто думаю, що тут підходить цей, останній варіант, бо Іоанн в своїй книзі говорить виключно про майбутнє людства, а не про свій час.

         Потім можна сказати, що це єдині сім церков, які залишаться під кінець світу. Як ви маєте пам’ятати, в Євангелії Христос стоїть біля церкви на горі, і промовляє, що від неї каменя на камені не лишиться.

         Той же час Родіон Михайлович згадав своє видіння, де він також блукав біля зруйнованого храму, посеред пустелі на височині. З хвилину він заглибився в спогади, відволікшись від пояснень ієромонаха. Потім Родіон схаменувся з питанням до нього.

1 ... 112 113 114 ... 176
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Сироти долі, Olexander Sakal», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Сироти долі, Olexander Sakal"