Читати книгу - "Постріл із глибин"

364

Cooper, «Walter Hines Page», 306.

365

Усі відомості для цього розділу взято з військового журналу Швіґера.

366

Свідчення, Джон Льюїс, клопотання пароплавної компанії «Кунард», 15 квітня 1918 р., Національний архів США, Нью-Йорк, 598.

367

Morton, «Long Wake», 101.

368

Washington Times, 3 травня 1915 p.

369

Лист, Grace French to Prichard, 10 вересня 1915 p., документи Прічард.

370

Меню, SAS/33D/2/13b, Мерсісайд.

371

Усю інформацію взято з архіву «Кунард», D42/B4/45: Протокол, 18 лютого 1915 р.; 10 березня 1915 р.; 21 квітня 1915 р.; 5 травня 1915 р.

372

Лист, Michael Вуте to William Jennings Bryan. 8 червня 1915 p., документи «Лузитанії», мікроплівка 580, котушка 197, Національний архів США, Коледж-Парк.

373

Harold Smethurst, «Hand-Written Account», DX/2085, Мерсісайд.

374

S. Smith, «Theodate Pope Riddle», розд. 1, с. 3.

375

Katz, «Dearest», 20.

376

Там само, 19.

377

Там само, 22.

378

Mitchell, «Fat and Blood», 42.

379

Mitchell, «Wearand Tear», 47.

380

Katz, «Dearest», 22.

381

Knight, «Allthe Facts», 277.

382

Там само.

383

Там само, 259. Своєю книгою Ґілман зменшила популярність Мітчелла, проте це не завадило Вудро Вільсону невдовзі після його перемоги на виборах у 1912 році пройти огляд у клініці Мітчелла. Десять років Вільсон страждав від невеликих крововиливів та інших проблем, пов’язаних із порушеннями кровообігу в мозку, яке йому так і не діагностували. У 1906 році на посаді президента Принстону в нього відмовило ліве око. Доктор Мітчелл прогнозував, що Вільсон не доживе до кінця свого першого президентського терміну. Він рекомендував відпочинок, фізичні вправи та здорове харчування, а також звести рівень стресу до мінімуму. Link, «Dr. Graysons Predicament», 488—89.

384

S. Smith, «Theodate Pope Riddle», розд. 5, с. 1.

385

Там само.

386

Там само.

387

Там само.

388

Лист, Pope to Ada Brooks Pope, 28 червня 1915 p., документи Ріддл.

389

Mackworth, «This Was Му World», 242.

390

Там само, 241—42.

391

Лист, Grace French to Mrs. Prichard, 12 листопада 1915 p., документи Прічард.

392

Лист, Grace French to Mrs. Prichard, 20 листопада 1915 p., документи Прічард. Майк Пуар’є стверджує, що ця жінка була ірландкою.

393

Лист, Olive North to Mrs. Prichard, 11 вересня 1915 p., документи Прічард.

394

Там само.

395

Лист, Gertrude Adams to Mrs. Prichard, не датований, документи Прічард.

396

Ramsay, « Lusitania», 50.

397

Швіґер, військовий журнал.

398

Уночі швидкісний корабель без ходових вогнів можна було помітити за білою хвилею, що здіймалася біля носа корабля. Це становило особливо серйозну проблему у водах, де багато світних морських організмів. Деякі моряки субмарин розповідають про побожне відчуття, яке охоплювало їх, коли вони бачили хвилю на носі есмінця, незважаючи на те що есмінці становили для них найбільшу загрозу. Один з матросів назвав це видовище «милим». Командир субмарини Георг фон Трапп писав, що в такі моменти здавалося, наче в есмінця «відросли білі вуса»: Von Trapp, «То the Last Salute», 75; Neureuther and Bergen, « U-Boat Stories», 112,199.

399

Переклад записок, Amo Spindler, Der Handelskrieg mit U-Booten, скринька 2, колекція Бейлі/ Райан; Preston, «Lusitania», 165; Richard Wagner, «Lusitania’s Last Voyage», журнал, весна 2005 p., www.beyondships.com/files/hLU-SITANIAarticler.pdf, 3.

400

«U-58: Допит тих, хто вижив», документи Адміралтейства, ADM 137/4126, Національний архів Великої Британії, 5.

401

Звіт про допит тих, хто вижив на UB-109, документи Адміралтейства, ADM 137/4126, Національний архів Великої Британії, 7.

402

Швіґер, військовий журнал.

403

«Рятує 15 пасажирів “Лузитанії” і пише дружині зі шлюпки», стаття з невідомого джерела, Історичне товариство, Нью-Йорк.

404

Лист, Huston to «Ruth», 1 травня 1915 p., Kalafus et al, «Lest We Forget».

405

«Розповідь місіс Дж. Мак-Фаркуар», документи «Лузитанії», мікроплівка 580, котушка 197, Національний архів США, Коледж-Парк.

406

Lauriat, «Last Voyage», 69.

407

Розповідь Коннер, цитовано в Kalafus et al., «Lest We Forget».

408

Телеграма, Admiralty to C.-in-C. Devonport, 4 травня 1915 p., а також телеграма Stockton to Admiralty, 5 травня 1915 p.; обидві зберігаються у «Внутрішні води: робочі телеграми», 1—5 травня 1915 р., документи Адміралтейства, ADM 137/112, Національний архів Великої Британії.

409

Телеграма, Admiralty to C.-in-C., 4 травня 1915 р., телеграма, Naval Center Devonport to Admiralty, 4 травня 1915 p., телеграма, Stockton to Admiralty, 5 травня 1915 p., телеграма, Orion (via Pembroke) to Admiralty, 5 травня 1915 p., а також телеграма, C.-in-C. Home Fleet to Admiralty, 5 травня 1915 p.; усі зберігаються у «Внутрішні води: робочі телеграми», 1—5 травня 1915 р., документи Адміралтейства, ADM 137/112, Національний архів Великої Британії.

410

Папка «Subs», 2 травня 1915 р., 10:30 ранку, а також 3 травня 2:30 ранку, документи Адміралтейства, ADM 137/4101, Національний архів Великої Британії; New York Times, З травня 1915 р.

411

Папка «Subs», 4 травня 1915 р., 3:32 ранку, документи Адміралтейства, ADM 137/4101, Національний архів Великої Британії.

412

Швіґер, військовий журнал.

413

Marder, «From the Dreadnought», 266. Навіть розклад дня в них був абсолютно різний. Фішер найкраще працював рано-вранці, з 4 години ранку до сніданку; він також рано лягав спати — о 9 вечора. Черчилль же починав працювати о 8 ранку, ще лежачи в ліжку, — і працював до першої ночі. Контр-адмірал сер Дуглас Браунріїт згадував: «Він являв собою цікаве видовище: вмощувався сидячи на великому ліжку, на якому були розкидані червоні та інших кольорів коробки для паперів, а коло його ніг сидів стенографіст. Сам містер Черчилль тримав у роті величезну [сигару] «Корона», на столику коло ліжка — склянку теплої води, а на колінах — записник!» (267).

414

Його енергійність та працездатність» — «Лорд Фішер і містер Черчилль», Холл 3/5, документи Холла.

Вайолет Асквіт, дочка прем’єр-міністра Герберта Асквіта, уважно спостерігала за подіями свого часу та людьми, які оточували