Читати книгу - "Коли твоє немовля — некромант!, Хелена Хайд"

Що ж, браво нам! Всю ніч думали-додумували теорії змов, прораховували ходи ворогів і таке інше. Але при цьому, як діти, попалися на такій очевидній фігні! Мало того, що розуміли: все це за кілометр пасткою тхне. Так ще й проковтнули головну наживку у вигляді листа з печатками, що відчиняли вхід до Сховища!

Скоріш за все, Арк зараз думав про те саме. Тому на його обличчі грало настільки глибоко виражене самобичування, що його хотілося прямо погладити і дати печивко. Може я б так і зробила... якби не лежала неподалік від нього, посеред платформи на вершині найвищої вежі королівського палацу! Та ще й поряд із самим архімагом Крістіаном Кобальтом, який з ентузіазмом щось хімічив на столі з купою колб, пробірок та дивного вигляду предметів. О так, Арк при цьому лежав прикутий до одного з двох кам'яних вівтарів! Мене, попри всі очікування, до другого приковувати не стали, залишивши на підлозі валятися. Що з одного боку ніби мало радувати, але з іншого змушувало відчути свою повну нікчемність, раз навіть як жертва в окультних ритуалах я нікому не потрібна.

— Що тут відбувається? — нарешті голосно спитав Арк.

— Можете не кричати з такою старанністю, — підступно посміхнувся архімаг. — Простір навколо нас огороджений шумопоглинаючим бар'єром, тож хоч ми й на відкритому місці, вас все одно ніхто не почує.

— Ну, дякую, що сказали, — буркнула я.

— А щодо вашої зацікавленості тим, що відбувається, — вів далі лорд Кобальт. — То заспокойтесь, не відбувається нічого особливого! Лише завершення ритуалу, метою якого є передати силу Істинних королів фальшивому роду, щоб вони могли правити вічно, ставши майже справжньою королівською династією.

— Про що ви? — здивовано видихнув Арк.

— Бачите, лорде Фрост, — підступно посміхнувся архімаг, демонструючи скриньку. — Тут схована правда. Справжні спогади цілого королівства про те, хто був справжніми правителями цих земель. Спогади не тільки людей, вшиті в їхній спадковий код, а й пам'ять самої землі. Для якої кров королів була і є провідником, завдяки якому можливе використання магії у цій державі.

— Але чому... чому на троні фальшиві королі? — вигукнув Аркадій.

— Тому що кілька століть тому сталася одна трагедія, — зітхнув лорд Кобальт із награним сумом. — Той, хто відомий прихованій історії як останній Істинний король, дуже любив свою сім'ю. Тільки ось… на них вчинили замах. На жаль, успішний — дивом вижив лише сам правитель. При цьому... Якби королівський рід перервався, магія назавжди покинула б ці землі. Отже, він зробив логічний висновок: нічого зберігати щось настільки важливе на очах у всіх. Тому спочатку обрав собі нову дружину, яка народила від нього спадкоємця. А далі провів ритуал, використовуючи силу своєї крові та вроджений дар управління пам'яттю. Закликаючи до самої сутності, найбільш оголеного нерву своєї держави, останній Істинний король переписав спогади всього королівства, а також пам'ять сприйняття своєї держави іншими країнами. Таким чином, змусив усіх забути, що справжнім королівським родом є родина Фрост.

— Що? — шоковано прошепотів некромант.