Читати книгу - ""Каселона". Природний добір, Олена Гриб"

Бандити попрямували до вцілілих пасажирських ліфтів і попередили, що вб’ють заручників, якщо ліфт зупиниться.

Ми спостерігали за ними через камери. Ми – це я, Олександр Райс, помічник нині покійного капітана та двоє молодих чоловіків, посади яких мене не цікавили.

– Збираються тікати? – Помічник капітана перемикав камери, стежачи за пересуванням злочинців. – Який сенс? Спецпризначенці близько, їм не вдасться вислизнути.

– Не близько, а вже тут, – доповів хтось. – Вони оточили лайнер і пришвартовуються. Ще багато репортерів та військових. Цим нелюдям не втекти!

Мак і Кореш’я зайшли у ліфт. Заволали, перекрикуючи ридання дівчат, щоб їх не сміли затримувати, і зникли за стулками, що тихо зімкнулися.

– Вони натраплять якраз на спецпризначенців, – прокоментував цей маневр помічник капітана.

Йому ніхто не відповів. Безіменні хлопці з екіпажу «Селестини» полегшено видихнули, а Райс…

Я злякалася, коли поглянула на нього.

Його трясло. Він ледве втримував руки на панелі керування. Тремтів наче від пропасниці і не моргав, дивлячись на екран.

– Не вона… Не… Не… Це підсвідомість… Це брехня… Підміна образів… Нас вчили… Попереджували…

– От лайно! – вигукнув помічник капітана, не звертаючи уваги на бурмотіння Райса. – Дивіться, ліфт іде вниз! Це ж абсурд! Рятувальні шлюпки стоять у верхніх відсіках, подалі від… зачекайте! Їм же потрібен…

Райс як механічна лялька тицьнув пальцем у кнопку, блокуючи ліфт.

– …реактор! Машинне відділення! Вони не втікають, а хочуть рознести все до біса разом із собою!

То була правда. Мак і Кореш’я дочекалися, поки до «Селестини» наблизиться безліч народу, і натиснули кнопку головного детонатора. Він чомусь не спрацював, і їм довелося імпровізувати на ходу.

Про це пізніше розповідали заручники з ресторану та заарештовані спільники, а тоді…

– Що ви робите?! Вони вб’ють тих дівчат! – кричав помічник капітана, забувши, що щойно сам пророкував лайнеру загибель.

Двері ліфта відчинилися. Два швидкі спалахи, два розпростерті тіла на підлозі – і Мак приставив бластер до своєї голови. Він почав вигукувати якесь гасло, але його збив з ніг Іліас Метт, і натовп ніби збожеволів.

До моменту, коли туди дісталися спецпризначенці, обох нападників буквально розірвали на шматки. У цьому звинуватили кіборгів з особистої обслуги багатих пасажирів, проте я не бачила серед людей жодної бляшанки.

Потім були нескінченні слідчі експерименти та експертизи. Поліція довела, що сигналу детонатора заважали рорайнські музичні фонтани, басейни на п’ятнадцятому поверсі сектора А та якась ігрова зона на чотирнадцятому, судячи із засекреченості – еліанського походження.

Ліфт зупинився на шістнадцятому.

Секунда зволікання – і загинули б тисячі людей.

На місці Райса я вчинила б так само.

Не кожен здатен ухвалити важке рішення і пережити наслідки. Він зробив те, що мав, і зламався. Почав пити, уникати людей, лізти у бійки… Це й урятувало його від повного краху.

Репортерам швидко набридла історія про героя. Люди готові без кінця смакувати гидоти, тому з’явився «душогуб Райс» – той, хто віддав на забій свою невірну дружину. Ванду, еге ж. Ту саму Ванду. Райсу більше не співчували, хоча зазвичай і виправдовували його з такою-от зверхньою поблажливістю. Про другу загиблу дівчину ЗМІ майже не згадували.