Читати книгу - "Зниклий герой, Рік Рірдан"

А на додаток ще й нахлинули його найгірші спогади. Він точно знав, що робив багато небезпечних речей у житті, але ніколи не наближався до смерті ближче, ніж зараз.

Їхній ворог був прекрасним. Хіона посміхалась, темні очі блищали, як і крижаний кинджал у її руці.

— Що ти зробила? — випалив Джейсон.

— О, багато чого, — промуркотіла богиня. — Твоя сестра не померла, якщо ти про це. Вона та її мисливиці стануть чудовими іграшками для наших вовків. Я подумала, що ми будемо розморожувати їх по одному й полювати на них заради веселощів. Нехай хоч раз побудуть здобиччю.

Вовки вдячно заричали.

— Еге ж, любі. — Хіона не відводила очей від Джейсона. — Бач, твоя сестра ледве не вбила їхнього царя. Лікаон валяється десь у печері, певно, зализує рани, але його посіпаки приєднались до нас, щоб помститися за господаря. А незабаром повстане Порфіріон, і ми запануємо всесвітом.

— Зрадниця! — заволала Гера. — Ти, настирлива третьосортна богиня! Ти не варта навіть підносити мені вино, а тим паче панувати всесвітом!

Хіона зітхнула.

— Набридлива, як завжди, царице Геро! Століттями мріяла заткнути тобі рота.

Хіона змахнула рукою, і в’язниця вкрилась кригою, запечатавши простір між земляними завитками.

— Так краще, — промовила богиня. — А тепер, напівбоги, щодо вашої смерті...

— Це ти заманила Геру сюди, — сказав Джейсон. — Ти підкинула Зевсу думку закрити Олімп.

Вовки заричали, а грозові духи заіржали, готові напасти, але Хіона здійняла руку.

— Терпіння, любі. Якщо він хоче поговорити, чому б ні? Сонце сідає, і час на нашому боці. Авжеж, Джейсоне Грейс. Як і сніг, мій голос спокійний і лагідний, і дуже холодний. Мені легко нашіптувати щось богам, особливо якщо я тільки підтверджую їх найглибші страхи. Я також нашептала у вухо Еола, що йому слід видати наказ убивати напівбогів. Дрібна послуга для Геї, але я впевнена, що мене добре винагородять, коли її сини-велетні прийдуть до влади.

— Ти могла вбити нас у Квебеці, — сказав Джейсон. — Навіщо було залишати нас у живих?

Хіона зморщила носа.

— Нелегка справа — убивати вас у домі власного батька, особливо коли він наполягає на зустрічі з кожним відвідувачем. Я намагалась, якщо пам’ятаєте. Було б прекрасно, якби він погодився перетворити вас на лід. Однак, коли він надав вам запоруку безпеки, я не могла відкрито переступити його волю. Старий дурень живе в жаху перед Зевсом і Еолом, однак він усе одно могутній. Коли мої нові господарі прокинуться, я скину Борея з трону і заберу владу над Північним Вітром, та поки що час не настав. До того ж батько мав рацію. Ваше завдання було згубним. Я не сумнівалась, що ви зазнаєте невдачі.

— І щоб допомогти нам із цим, — сказав Лео, — ти збила нашого дракона над Детройтом. Ті скрижанілі дроти в його голові — це твоїх рук справа. Ти поплатишся за це.

— А ще ти постачала Енцеладу інформацію про нас, — додала Пайпер. — Хуртовини досаждали нам протягом усієї подорожі.

— Так, тепер ви мені стали вже як рідні! — сказала Хіона. — Щойно ви залишили Омаху, я наказала Лікаону вислідити вас, щоб Джейсон міг померти тут, у «Будинку Вовка».

Хіона посміхнулась до нього.

— Бач, Джейсоне, якщо пролити твою кров на цій святій землі, вона десятиліттями залишатиметься зганьбленою. Твої побратими-напівбоги будуть обурені, особливо, коли знайдуть тіла цих двох із Табору напівкровок. Вони вирішать, що греки змовились із велетнями. Це буде... чарівно.

Пайпер і Лео, здавалось, не могли взяти до тями, про що вона говорить. Але Джейсон усе зрозумів. До нього повернулось достатньо спогадів, щоб усвідомити, якою катастрофою може обернутися цей план.

— Ти натравиш напівбогів одне на одного, — сказав він.

— Це буде так легко! — відповіла Хіона. — Як я вам уже казала, я лише підбурюю вас робити те, що ви все одно б зробили.

— Але навіщо? — Пайпер простягнула руки. — Хіоно, ти знищиш цілий всесвіт. Велетні все зруйнують. Ти цього не хочеш. Відкликай своїх чудовиськ.

Хіона завагалась, але потім розсміялась.

— Твоя здібність переконувати поліпшується, дівча! Але я богиня. Мене не можна заговорити. Ми, вітряні боги, — виплоди хаосу! Я скину Еола і дозволю ураганам бути вільними. Якщо ми знищимо світ смертних, це тільки на краще! Вони ніколи мене не шанували, навіть у грецькі часи. Люди і їхні балачки про глобальне потепління. Тьху! Я їх швиденько охолоджу! Коли ми знову захопимо стародавні місця, я поховаю Акрополь під снігом.

— Стародавні місця. — Очі Лео розширились. — От що мав на увазі Енцелад під знищенням богів у самій їхній основі. Він мав на увазі Грецію.

— Ти можеш приєднатися до мене, сину Гефеста, — промовила Хіона. — Я знаю, що ти вважаєш мене прекрасною. Для мого плану достатньо смерті цих двох. Відмовся від цієї сміховинної долі, яку дали тобі мойри. Живи і будь моїм захисником замість цього. Твої навички, безперечно, стануть нам у пригоді.

Лео виглядав ошелешеним. Він швидко озирнувся, наче Хіона говорила з кимось іншим. На мить Джейсон захвилювався. Він здогадувався, що Лео не щодня отримує такі пропозиції від прекрасних богинь.

І тоді Лео так сильно розреготався, що аж зігнувся навпіл.

— Еге ж, приєднатись до тебе. Поки я не набридну тобі і ти не перетвориш мене на Лео-бурульку? Жіночко, ніхто безкарно не чіпає мого дракона. Не можу повірити, що вважав тебе гарячою штучкою.

Обличчя Хіони спалахнуло.

— Гарячою? Ти смієш мене ображати? Я холодна, Лео Вальдес. Дуже, дуже холодна.

Вона вистрілила в них шквалом снігу і криги, але Лео здійняв руку. Перед ними з ревом спалахнув стовп вогню, і сніг розчинився в паровій хмарі.

Лео ошкірився.

— Бач, жіночко, отаке трапляється зі снігом у Техасі. Він — чорт забирай — тане.

Хіона зашипіла.

— Досить. Гера слабшає. Порфіріон повстає. Убийте напівбогів. Нехай стануть першою стравою нашого царя!

Джейсон здійняв скрижанілу дерев’яну дошку — не краща зброя, щоб із нею померти,