Читати книгу - "Мобі Дік, або Білий кит"

Тепер подумайте ось про що. Рушачи вперед цю щільну, непроникну, непробивну стіну, за якою міститься найбільш плавуча речовина у світі, за нею рухається величезна жива маса, про розміри якої можна судити лише з обхвату, як про оберемок хмизу; і водночас вона, мов крихітна комашка, покірна єдиній волі. Тому, коли я надалі описуватиму могутню силу, приховану в тілі цієї велетенської тварини, коли я розповідатиму про деякі з її найменш дивовижних діянь, то сподіваюся, що ви без недовіри, властивої невігласам, залюбки вислухаєте навіть історію про те, що кашалот зламав перешийок Дар'єн[268], поєднавши Атлантичний і Тихий океани. Адже поки ви не визнаєте кита, для Правди ви лишаєтеся занадто сентиментальним і провінційним. Проте чисту правду можуть витримати лише гігантські саламандри; що ж тут робити провінційним людцям? А що там сталося з бідолашним юнаком[269], який насмілився відгорнути покрив могутньої богині Саїсу?

Розділ 77

Велика гейдельберзька бочка[270]

Ось і настав час вибирати спермацет. Але для того, щоб ви могли добре уявити собі цю процедуру, вам слід мати бодай якесь уявлення про своєрідну будову тієї ємності, яку заповнює спермацет.

Якщо розглядати голову кашалота як чотиригранну призму, то її можна поділити навскіс на два пласкі клинці[271], нижній із яких утворений кістками — черепною коробкою і щелепами, а верхній — жировою масою без жодної кістки; широка передня грань — це і є дужий прямовисний лоб кита. Тепер посередині лоба горизонтально поділимо верхній клинець на дві майже рівні частини, які природа і так поділила за допомогою товстої хрящової перетинки.

Нижня з цих двох частин, що називається «спермацетовий мішок», являє собою велетенські лойові щільники приблизно з десяти тисяч чарунок, утворених переплетінням щільних і еластичних білих волокон і просочених лоєм. Верхня частина, яку називають «коробкою», — це не що інше, як велика гейдельберзька бочка кашалота. Спереду вона порізьблена химерними візерунками — на широкому похмурому лобі кашалота ви можете побачити символічний орнамент. І як славетну бочку в Гейдельберзі завжди наповнювали кращими винами Рейнської долини, так само і ця кашалотова «бочка» містить найдорогоцінніший сорт лойового вина, а саме — славнозвісний спермацет, чистий, духмяний і прозорий. У жодній іншій частині китового тіла ця дорогоцінна речовина не присутня в чистому вигляді, без домішок. Поки кашалот живий, вона перебуває в рідкому стані, та після його смерті, зіткнувшись із повітрям, починає швидко густішати, утворюючи красиві кристалічні голки, наче перший тонкий лід на поверхні води. «Коробка» великого кашалота звичайно дає близько п'ятисот галонів спермацету, окрім того, який неодмінно проливається, вихлюпується, витікає, просочується чи якимось іншим чином безповоротно втрачається під час складної процедури, хоча при цьому намагаються зберегти його якомога більше.

Не знаю, якою дорогоцінною тканиною була оббита зсередини славетна бочка в Гейдельберзі, проте знаю, що та тканина не зрівняється з шовковисто-перлинною плівкою, якою оздоблена зсередини, наче королівська мантія, «коробка» кашалота.

«Гейдельберзька бочка» займає всю верхню частину голови кашалота в довжину; а оскільки — як уже десь зазначалося — голова становить третину від загальної довжини кита, то, вважаючи цю довжину за вісімдесят футів, як у великого кашалота, ми отримаємо бочку понад двадцять шість футів заввишки, коли її підчепити і підняти вертикально на борт корабля.

Відтинаючи голову кашалота, інструмент оператора перебуває в безпосередній близькості від того місця, де згодом буде прорубано хід до спермацетової комори; ось чому слід бути надзвичайно обережним, щоб через необачний передчасний удар не вломитися до скарбниці і не пролити даремно її дорогоцінний вміст. Відтяту голову піднімають з води зрізом догори за допомогою великих талів, мотузяні петлі яких звисають над бортом, мов канатне плетиво.

Після всього, що я зараз розповів, прошу вас послухати оповідь про дивовижну і — в цьому разі — майже фатальну операцію відкорковування кашалотової гейдельберзької бочки.

Розділ 78

Цистерна і цебро

Спритний, як кішка, Тештіго вилазить нагору; випроставшись на весь зріст, іде по висячому грота-рею і зупиняється напроти «бочки», що підвішена за бортом. У руках він тримає легку линву, яку називають підйомний гордень; це мотузка, пропущена через одношківний блок. Підвісивши блок під грота-реєм і ретельно закріпивши його, він спускає вниз один кінець, який матроси на палубі підхоплюють і щосили натягають. Тоді індіанець спускається на руках, наче з небес, просто на голову, що висить за бортом. Звідти, все ще дивлячись на інших із висоти і весело озиваючись до товаришів, він здається турецьким муедзином, що з мінарета скликає правовірних до молитви. Отримавши знизу на мотузці гостру фленшерну лопату з коротким держаком, він починає старанно шукати місце, у якому можна відкоркувати «бочку». Він робить це надзвичайно ретельно, наче шукає скарб у старому будинку, простукуючи стіни, щоб намацати золото серед цегли. На той час, коли він закінчив свої пошуки, до вільного кінця горденя прив'язали оббите залізним обручем дерев'яне цебро, подібне до того, яким беруть воду з криниці; а другий кінець тим часом тримають біля протилежного борту кілька дужих матросів. Тепер вони піднімають цебро так, що індіанець може до нього дотягтися. І він, натискаючи на дно цебра довгою жердиною, яку йому передали знизу, обережно проштовхує його у «бочку»; цебро зникає, і тоді він робить знак матросам біля горденя; відро з'являється знову, вкрите піною, наче з парним молоком. Індіанець обережно опускає повну по вінця посудину вниз; тут її спритно підхоплює один із матросів і перекидає у великий бак. Потім цебро знову злітає догори, і все повторюється спочатку, і так триває доти, поки глибока цистерна не спорожніє до дна. Насамкінець Тештіго натискає на довгу жердину все дужче, опускаючи її разом із цебром все глибше, поки всі двадцять футів жердини не зникнуть у голові кита.

Отже, команда «Пекводу» присвятила цій процедурі вже кілька годин; кілька баків уже сповнилися духмяної рідини; і раптом скоїлося страшне лихо. Чи то дикий індіанець Тештіго виявився таким необачним, що на мить розтис ліву руку, якою весь час тримався за дроти, що підтягали до борту кашалотову голову; чи то місце, на якому він стояв, було таким підступно слизьким; чи то сам ворог роду людського зробив, щоб усе сталося саме так, не пояснюючи своїх мотивів, — хтозна, як воно було насправді; та раптом, коли з отвору вигулькнуло вісімнадцяте чи дев'ятнадцяте цебро — Боже милостивий! — бідний Тештіго сам, як цебро