Читати книгу - "Дівчина, що гралася з вогнем"

Це було зайвим доказом того, що жодна система безпеки не встоїть проти тупості власних співробітників. З комп’ютера Екстрьома вона витягла багато корисної інформації.

Спочатку вона дізналася, що Драґан Арманський дав двох своїх співробітників як добровільних помічників слідчій групі інспектора Бубланськи. Практично це означало, що «Мілтон сек’юриті» спонсорує полювання, яке на неї веде поліція. Їхнім завданням було всіма засобами сприяти пійманню Лісбет Саландер. «Ну, спасибі, Арманський! Це я тобі ще пригадаю», — подумала Лісбет. Дізнавшись, хто ці співробітники, вона спохмурніла. Бомана вона запам’ятала як людину непривітну, але ввічливу. Ніклас Ерікссон же був нечистим на руку нікчемою, який шахраював з клієнтами, використовуючи своє службове становище в «Мілтон сек’юриті».

Лісбет Саландер мала досить гнучку мораль. При нагоді вона й сама не погребувала б обдурити господарських клієнтів, але тільки якщо вони того заслужили, і ніколи не порушила б зобов’язання щодо нерозголошення відомостей.

Дуже скоро Лісбет виявила, що просочування інформації в пресу відбувається через самого начальника слідчого відділу Екстрьома. За допомогою електронної пошти він відповідав на низку запитань щодо висновку медичної експертизи про Лісбет Саландер і про зв’язки між нею та Міріам Ву.

Третій зроблений нею важливий висновок свідчив, що група інспектора Бубланськи не мала ані найменшого уявлення про те, де їм потрібно шукати Лісбет Саландер. Вона з цікавістю прочитала звіт про вжиті заходи і взяті під спостереження адреси. Список виявився короткий. Зрозуміло, в ньому значився будинок на Лундаґатан, а крім нього адреса Мікаеля Блумквіста, стара адреса Міріам Ву на площі Святого Еріка і «Вітряк», у якому вона іноді бувала.

«От дідько! — подумала Лісбет. — І як мені тільки надало засвітитися поряд з Міммі? Треба ж було додуматися до такої дурниці!»

У п’ятницю сищики Екстрьома вийшли навіть на слід групи «Персти диявола». Лісбет дійшла висновку, що тепер вони зроблять візити ще за кількома адресами, і насупилась. Мгу, після цього дівчатка з «Перстів диявола», мабуть, назавжди зникнуть з кола її знайомств, хоча вона навіть жодного разу не зустрічалася з ними після свого повернення до Швеції.

Що довше вона над усім цим думала, то більше дивувалася. Прокурор Екстрьом старанно постачав пресі інформацію, перетрушуючи всяку брудну білизну. Мету його зрозуміти було неважко: він заробляв собі популярність і готував ґрунт на майбутнє, коли йому доведеться висувати проти неї обвинувачення.

Але чому ж він змовчав про поліцейське розслідування 1991 року? Адже це стало безпосередньою причиною її направлення до лікарні Святого Стефана. Чому він тримає в таємниці цю історію?

Лісбет увійшла в комп’ютер Екстрьома і цілу годину проглядала його документи. Закінчивши цю роботу, вона закурила сигарету. Вона не знайшла жодного посилання на події 1991 року і мусила зробити несподіваний висновок: він просто нічого про це не знав!

Спочатку Лісбет розгублено вклякла, та потім погляд її зупинився на ноутбуку. Чим не завдання для старини Калле Блумквіста! Він-бо в нього вчепиться так, що не одірвеш. Вона знов увімкнула комп’ютер, зайшла на його жорсткий диск і створила документ «МВ2»:

Прокурор Е. забезпечує ЗМІ інформацією. Запитай у нього, чому він мовчить про давнє поліцейське розслідування.

Цього буде досить, щоб підштовхнути його до дії. Вона терпляче прочекала дві години, перш ніж Мікаель увійшов у Мережу і зайнявся своєю електронною поштою. Через п’ятнадцять хвилин він побачив її документ, а потім ще через п’ять відповів їй своїм документом під назвою «Криптограма». Він не клюнув на приманку, а натомість завів стару пісню про те, що хоче дізнатися, хто вбив його друзів.

Це прагнення було для Лісбет зрозуміле. Вона трохи злагідніла і відповіла документом під заголовком «Криптограма 2»:

Як ти вчиниш, якщо виявиться, що це я?

По суті, вона ставила йому дуже особисте питання. Він відповів їй документом «Криптограма 3». Його відповідь справила на неї сильне враження:

Лісбет, якщо ти зовсім з'їхала з глузду, то допомогти тобі, напевно, зможе тільки Петер Телебор'ян. Але я не вірю, що ти вбила Даґа й Міа. Сподіваюся і молюся, щоб я був правий.

Даґ і Міа хотіли викрити мафію секс-послуг. Я припускаю, що саме це якимсь чином стало мотивом до вбивства. Але в мене немає жодних доказів.

Я не знаю, який кіт між нами перебіг, але одного разу ми якось говорили з тобою про дружбу. Я сказав, що дружба ґрунтується на двох речах: пошані і довірі. Навіть якщо ти через щось мною незадоволена, ти все одно можеш на мене покластися і довіряти мені. Я ніколи не видавав твоїх секретів. Навіть того, що сталося з мільярдами Веннерстрьома. Вір мені. Я тобі не ворог. М.

Ім’я Телебор’яна спочатку її розлютило. Потім вона зрозуміла, що Мікаель зовсім не збирався її дратувати. Він гадки не мав про те, хто такий Петер Телебор’ян, і, швидше за все, бачив його тільки по телевізору, де той виступав як поважаний фахівець і всесвітньо визнаний експерт у галузі дитячої психіатрії.

Але найбільше її вразила згадка про мільярди Веннерстрьома. Звідки він про це дізнався? Вона була впевнена, що не зробила ніяких помилок і що жодна жива душа на світі не знає про її тодішні дії.

Вона кілька разів перечитала його лист.

Від нагадування про дружбу їй зробилося недобре. Вона не знала, що на це відповісти.

Нарешті вона створила документ «Криптограма 4»:

Мені треба над цим подумати.

Вона від’єдналася і сіла біля вікна.

Лісбет Саландер вийшла з квартири в районі Мосебакке тільки об одинадцятій годині вечора в п’ятницю. Ось уже кілька днів, як у неї закінчився запас піци та інших продуктів: не залишилося ні крихти хліба, ні шматочка сиру. Останні три дні вона харчувалася вівсяними пластівцями, купленими якось під настрій, коли вона подумала, що пора перейти на здорове харчування. Тепер вона зробила відкриття, що склянка вівсяних пластівців зі жменькою родзинок і двома склянками води в мікрохвильовці за одну хвилину перетворюється на цілком їстівну вівсяну кашу.

Поворушитися змусив її не тільки брак їжі. Їй треба було терміново розшукати одну людину, а це завдання, на жаль, неможливо було виконати, сидячи в квартирі в районі площі Мосебакке. Вона