Книги Українською Мовою » 💛 Наука, Освіта » Анексія: Острів Крим 📚 - Українською

Читати книгу - "Анексія: Острів Крим"

282
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Анексія: Острів Крим" автора Тарас Валерійович Березовець. Жанр книги: 💛 Наука, Освіта. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 113 114 115 ... 138
Перейти на сторінку:
6–7 осіб) озброєних людей у масках. Вони поводилися дуже грубо, розпихували людей, у тому числі жінок, погрожували всіх розстріляти, били прикладами автоматів по камерах»621.

Французький президент Франсуа Олланд зробив заяву, у якій попередив, що у випадку погіршення ситуації в Криму Росію чекає заморожування співпраці з Францією в оборонній сфері. Це був перший дзвоник щодо проблем із передачею російським ВМС вертольотоносців «Містраль».

Сергій Аксьонов уже декілька днів не приховував намірів організаторів референдуму. Цього дня у Twitter він безапеляційно заявив: «Референдум пройде все одно, і він буде невблаганним і безапеляційним, Крим стане частиною Росії».

А от що каже відомий кримськотатарський журналіст Осман Пашаєв: «Пам’ятаю, що я не спав кілька діб. І в клінічному плані відчуваєш, що втрачаєш глузд. Це будь-який психіатр скаже — ефект зміненої свідомості. Стільки не може не спати людина. Але після 16 березня виникає відчуття: усе, це сталося. Не те щоб я змирився — примирення не було до 18 травня, поки мене самого не затримала „самооборона“. Жорстко було. У нас відібрали техніку, тримали обличчям вниз, як арештантів. Нашу групу не сильно били — тільки по ногах. І звідти передали до міліції, ФСБ. По суті, нас пограбували — відібрали планшети, роутери, комп’ютери, камери, гроші теж, на всяк випадок.

Мене зробили свідком у справі про вбивство „Беркута“ на Майдані. І носії оформляли як речові докази. Тобто висмоктані з пальця речі, щоби виправдати вилучення у мене техніки».

Українські медіа цього дня з посиланням на колишнього лідера Меджлісу кримськотатарського народу Мустафу Джемілєва повідомили, що в Криму, на території села Земляничне Білогорського району було знайдено понівечене тіло кримського татарина. Пізніше виявиться, що це тіло Решата Аметова, батька трьох неповнолітніх дітей, якого кількома днями раніше за одиночний пікет напроти Радміну затримали та вивезли в невідомому напрямку «самооборонівці». Нині понад річне розслідування вбивства Решата Аметова поліцією Криму так і завершилося нічим.

«День тиші» напередодні референдуму насправді виявився не таким вже й тихим. Сепаратисти й Кремль поспішали зачистити інформаційне поле напередодні незаконного референдуму, тероризуючи журналістський корпус, який з’їхався до Криму з багатьох країн. Півострів і весь світ, хто зі страхом, а хто в передчутті тріумфу, завмерли перед завтрашнім днем. У неділю, 16 березня, вирішувалась доля не лише Криму, а всього світового порядку, що встановився після Другої світової війни. Усіх кордонів і міжнародного права, сформованих унаслідок Ялтинської конференції, яка відбувалася тут 4–11 лютого 1945 року. Очевидно, напередодні 70-ї річниці цієї події Владімір Путін уважав своєю місією завершити історію пост’ялтинського світу та почати писати нову главу — нової Росії й нового світу, де Росія знову почувалася б наддержавою. До цієї амбітної мети залишався всього один день. І цей день настав уже завтра.

16 березня. СУДНИЙ ДЕНЬ

«Загальнокримський референдум» мав стати останнім «штрихом» в автопортреті Владіміра Путіна під назвою «Собиратель русских земель». Тиск Заходу, дипломатична криза у стосунках з Україною, США, ЄС та багатьма іншими країнами — здавалося, уже ніщо не могло зупинити президента РФ на його шляху відновлення Росії в статусі superpower. 16 березня мало стати для Путіна днем, коли розпочнеться зворотний відлік процесу, що його переживала Росія від 1991 року — року «найбільшої геополітичної катастрофи», за його визначенням, року розпаду Радянського Союзу.

У ніч на 16 березня в Армянську на території однієї зі станцій техобслуговування група невідомих у формі Збройних Сил РФ та спецпідрозділу «Беркут» обстріляли з вогнепальної зброї два приватних автомобілі, на яких були встановлені українські прапори622.

Численні факти нападів зі стріляниною на проукраїнських активістів були зафіксовані кількома днями раніше, зокрема про обстріли їхніх автомобілів, на яких була встановлена українська символіка чи символіка українських громадських організацій, заявляла українська активістка Шура Рязанцева. Крім того російські «зелені чоловічки», представники «самооборони» й козачки продовжували мародерствувати на території захоплених ними українських військових містечок.

Як повідомляли українські військовослужбовці та журналісти, захоплені українські військові частини перетворилися просто на звалище металобрухту. Усе, що можливо, уся техніка виривалася та вивозилася, а все інше, що залишалося, російські війська та представники «самооборони» повністю знищували. Не гребували нічим, крали автотранспорт, особисті речі українських військових, членів їхніх сімей, навіть паливо. Владислав Селезньов повідомляв: «Сьогодні вночі на базу зберігання ПММ [паливно-мастильних матеріалів. — Прим. ред.], яку раніше захопили сили „самооборони“ Криму, прибули 25 невідомих осіб, зокрема 8 автоматників, які, пред’явивши мандат від кримського уряду, розкрили ємності для зберігання палива. Наразі цивільні „наливники“ — два сорокап’ятикубових і один восьмикубовий бензовози готові до вивозу дизельного палива з бази зберігання ПММ»623.

О 8:00 у Криму стартував нелегітимний «загальнокримський референдум». Самопроголошений уряд Аксьонова прозвітував, що в Республіці Крим відкрилися 1205 дільниць для голосування. Зміст «Бюлетеня для голосування на загальнокримському референдумі 16 березня 2014 року» відповідав затвердженому.

Українські активісти й журналісти зафіксували численні випадки видачі бюлетенів громадянам Росії. Проголосувати змогла й журналістка «Української правди» Катерина Сергацкова — уранці вона дописала у Facebook: «Ну що, друзі. Референдум можна вважати відкритим! Я, громадянка Росії, з пропискою в Сімферополі, отримала бюлетень зі словами: „Ну, раз ви тут мешкаєте, значить, можете голосувати“. Тітонька, не знайшовши мене в списках, просто вписала моє прізвище в інший список. Ось так»624.

Кримський блоґер Ліза Богуцька розповідає, що робила в день так званого «референдуму»: «Ні я, ні мої знайомі на „референдум“ не пішли. Тільки деякі пішли й на бюлетенях написали: „Путін, будь ти проклятий“, „Крим — це Україна“ або просто рвали їх. Але з моїх союзників ніхто не пішов.

Ми того дня весь цей час щось робили. Я спостерігала через Інтернет за дільницями. Деякі кримські татари пекли чебуреки, запрошували друзів, щоби відтягнути їх від виборчих дільниць, зібрати більше людей навколо себе. Українці теж варили борщ, робили вареники».

О 10:39 глава ЦВК Курултаю, активіст кримськотатарського національного руху Заїр Смедляєв повідомив у Facebook: «Процес фальсифікації голосування, так званого референдуму в повному розпалі! Незважаючи на свої

1 ... 113 114 115 ... 138
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Анексія: Острів Крим», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Анексія: Острів Крим"