Книги Українською Мовою » 💙 Фантастика » Сім смертей Івлін Гардкасл 📚 - Українською

Читати книгу - "Сім смертей Івлін Гардкасл"

2 057
0
25.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Сім смертей Івлін Гардкасл" автора Стюарт Тертон. Жанр книги: 💙 Фантастика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 114 115 116 ... 120
Перейти на сторінку:
відповідь, але в горлі досі сухо, і я змушений вийти під дощ. Розкривши рот, щоб у нього потрапляли краплі, я ковтаю крижану воду.

— Я тут! — кричу я. — В елінгу!

Знов зайшовши всередину, я проводжу ліхтарем туди-сюди над тілом Гелени. Її довге пальто не застібнуте, під ним піджак і спідниця кольору іржі, під піджаком біла бавовняна блуза. Капелюх кинуто поруч із нею в човен. Їй перерізали горло; так давно, що кров уже згорнулася.

Якщо я не помиляюсь, вона мертва від самого ранку.

Позаду мене заходить Анна й скрикує, побачивши труп у човні.

— Це?..

— Гелена Гардкасл, — кажу я.

— Звідки ти знав, що вона буде тут? — питає вона.

— Це була остання призначена зустріч, на яку вона прийшла, — пояснюю я.

Розріз у шиї не дуже великий; певно, саме такий, який залишає ніж з підкови. Така сама зброя, якою дев'ятнадцять років тому було вбито Томаса Гардкасла. Ось, врешті-решт, про що йдеться. Кожна з інших смертей є відлунням цієї — вбивства, яке ніхто не чув.

Мої ноги болять від стояння навкарачки, тож я підводжусь, щоб розім'яти їх.

— Це зробив Майкл? — питає Анна, хапаючи мене за пальто.

— Ні, це був не Майкл, — кажу я. — Майкл Гардкасл боявся. Він став убивцею лише через відчай. А це вбивство — дещо інше; воно вимагало терпіння, задоволення. Гелену заманили сюди й зарізали у дверях так, щоб вона впала сюди, де її ховають стіни. Убивця в річницю смерті Томаса Гардкасла вибрав місце в кількох метрах від того, на якому було вбито хлопчика. Про що це тобі каже?

Кажучи це, я уявляю, як падає леді Гардкасл, чую скрипіння дощок, коли вона приземляється на дно човна. У моїх думках темний силует накриває тіло ковдрою, а потім опускається у воду.

— Убивця був у крові, — кажу я, обводячи ліхтарем приміщення. — Помився у воді, знаючи, що за стінами елінгу його не видно. Тут на нього чекав чистий одяг.

І точно — в куті стоїть старий саквояж. Розстібнувши його, я бачу всередині купу вимазаного кров'ю жіночого одягу. Одягу вбивці.

Це було сплановано…

«…Дуже давно, для іншої жертви».

— Хто це зробив, Ейдене? — питає Анна, в її голосі сильнішає страх.

Я виходжу з елінгу, оглядаю темряву і зрештою бачу на протилежному боці озера пляму штормового ліхтаря.

— Ти когось очікуєш? — питає Анна, не зводячи погляд зі світлої плями.

— Це вбивця, — кажу я, відчуваючи дивний спокій. — Я поросив Канінгема поширити чутку, ніби ми прийдемо сюди, щоб… ну, щоб, так би мовити, скористатися приміщенням.

— Навіщо? — з жахом питає Анна. — Якщо ти знаєш, хто допомагав Майклові, скажи Чумному Лікареві!

— Не можу, — кажу я. — Решту маєш пояснити ти.

— Що?! — шипить вона, кинувши на мене сердитий погляд. — Ми мали угоду: я не даю тобі померти, а ти шукаєш убивцю Івлін.

— Чумний Лікар має почути це від тебе, — кажу я. — Інакше він тебе не відпустить. Повір мені, ти маєш усі потрібні фрагменти, тобі просто треба скласти їх докупи. Ось, тримай.

Сунувши руку в кишеню, я простягаю їй аркуш паперу. Вона розгортає його та читає вголос.

— «Усі вони», — каже вона, насупивши чоло. — Що це означає?

— Це відповідь на питання, яке я доручив Канінгемові поставити пані Драдж.

— Яке питання?

— Чи був хтось ще з дітей Гардкаслів від Чарлі Карвера? Я хотів знати, за кого він міг віддати своє життя.

— Але зараз вони вже всі мертві!

Загадковий ліхтар колихається в повітрі, поступово наближуючись. Той, хто його несе, поспішає, не намагається ховатися. Час для скритності минув.

— Хто це? — питає Анна, затуляючи очі проти світла, що наближалося.

— Еге ж, хто я? — каже Меделін Обер і опускає ліхтар, щоб ми побачили наведений на нас пістолет.

Вона відмовилася від уніформи покоївки на користь штанів і просторої лляної сорочки та бежевого светра. Темне волосся намокло, ряба шкіра товсто вкрита пудрою. Маска догідливості зникла, тепер вона схожа на свою мати: такий самий овал очей, такі самі веснянки, що плавно розчиняються в молочній шкірі. Я можу лише сподіватися, що Анна бачить це.

Анна дивиться то на мене, то на Меделін, замість сум'яття на її обличчі з'являється паніка.

— Ейдене, допоможи мені! — благає вона.

— Це маєш сказати ти, — кажу я, шукаючи в темряві її холодну руку. — Усі шматочки перед тобою. Хто мав можливість убити Томаса Гардкасла та леді Гардкасл в однаковий спосіб, але з різницею в дев'ятнадцять років? Чому Івлін сказала «Я не…» та «Міллісент… Вбивство…», коли я врятував її? Чому в неї був перстень з печаткою, який вона дала Фелісіті Медокс? Що знала Міллісент Дербі такого, що її вбили? Чому Ґреґорі Ґолда найняли малювати нові родинні портрети в той час, коли решта будинку розвалювалася? Заради чийого захисту Гелена Гардкасл і Чарлі Карвер брехали?

Розуміння з'являється на обличчі Анни наче схід сонця, її очі збільшуються, вона відриває погляд від записки й дивиться на очікувальне обличчя Меделін.

— Івлін Гардкасл, — тихо каже вона. Потім голосніше: — Ви — Івлін Гардкасл.

59

Не знаю, якої саме реакції я очікував від Івлін, але вона дивує мене: задоволено плескає в долоні та підстрибує, неначе ми — песики, що виконали новий трюк.

— Я знала, що за вами двома варто піти, — каже вона, ставить ліхтар на землю, і його світло поєднується зі світлом нашого. — Ніхто не піде далеко в темряву, не маючи трохи знання, що освітить дорогу. Втім, мушу визнати, я не маю жодної гадки, яким чином це вас обходить.

Вона відкинула свій французький акцент, а з ним і всі ознаки старанної служниці, за якими ховалася. Плечі, що колись були сутулі, розправилися, шия напружилася й так високо здійняла підборіддя, що жінка дивилася на нас наче з вершини чималої кручі.

Вона запитально дивиться то на Анну, то на мене, але моя увага прикута до лісу. Все це буде марно, якщо Чумний Лікар не тут і не почує, але за межами світлого кола навколо ліхтарів усе чорне. Я можу його не бачити навіть якщо він стоїть у трьох метрах від мене.

Помилково зрозумівши моє мовчання як упертість, Івлін широко всміхається мені. Ми їй подобаємося. Вона нас смакуватиме.

Нам треба розважати її, доки не з'явиться Чумний Лікар.

— Отже, саме це ви планували багато років тому для Томаса? — питаю я, вказуючи на тіло Гелени в

1 ... 114 115 116 ... 120
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Сім смертей Івлін Гардкасл», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Сім смертей Івлін Гардкасл"