Книги Українською Мовою » 💛 Публіцистика » Проект «Україна». Галерея національних героїв 📚 - Українською

Читати книгу - "Проект «Україна». Галерея національних героїв"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Проект «Україна». Галерея національних героїв" автора Андрій Юрійович Хорошевський. Жанр книги: 💛 Публіцистика / 💛 Наука, Освіта / 💛 Інше. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 114 115 116 ... 125
Перейти на сторінку:
відкрила перед глядачами нові грані її майстерності і значно підняла акторський престиж Людмили Марківни. За роль директора ткацької фабрики в цьому фільмі Гурченко була удостоєна Державної премії РРФСР.

Людмила Марківна чудово виконувала складні, «життєві» ролі. Дитячі, але чіткі спогади про війну, характери і поведінка сусідок і знайомих допомогли їй знайти основні риси та індивідуальні штрихи для своїх героїнь у фільмах «П’ять вечорів», «Сибіріада», «Двадцять днів без війни», «Польоти уві сні і наяву», «Прохиндіада». А в стрічках «Небесні ластівки», «Вокзал для двох», «Любов і голуби» вона грала «різну себе».

На початку 1980-х років відкрився ще один талант Людмили Марківни. Вийшли друком її мемуари «Моє доросле дитинство», потім з’явилася і стала ще популярнішою книга «Аплодисменти».

У 1983 році відома кіноактриса отримала звання народної артистки СРСР. Окрім фільмів з її участю, великий попит мали платівки з виконуваними нею піснями. Вона була постійною учасницею найпрестижніших «вогників», прийомів, церемоній. 1990-ті роки принесли нові ролі, нові пісні, кліпи, гастролі, сміливі експерименти, компакт-диски, фотосесії. Були і театральні постановки. У 2009 році на екрани вийшов фільм «Строкаті сутінки», режисером якого була Л. Гурченко (спільно з Д. Коробкіним). Вона також написала до нього музику, виконала кілька пісень і зіграла в ньому свою останню, 96-ту за рахунком роль.

У 2011 році Людмила Марківна знялася в кліпі на пісню Земфіри «Хочеш?». Актриса співала пісню, а поряд танцювали її партнери по фільмах, що вже пішли з життя, – Андрій Миронов, Юрій Нікулін, Олександр Абдулов, Олег Янковський. Через місяць Людмили Гурченко не стало – 30 березня 2011 року актриса померла в Москві.

Жванецький Михайло Михайлович

(народився у 1934 р.)

Письменник-сатирик, виконавець своїх творів, народний артист України, президент Всесвітнього клубу одеситів

Михайло Жванецький народився 6 березня 1934 року в Одесі в родині лікарів. Ранні роки його пройшли в м. Томашполі Вінницької області, де батько був головлікарем лікарні. Коли почалася війна, батько пішов на фронт, а Мишко разом з матір’ю відправився в евакуацію до далекого Ташкента. Тут мама майбутнього письменника почала завідувати медпунктом у ремісничому училищі, а сам він пішов до школи. У 1943 році батько Михайла був поранений і приїхав до Ташкента.

Після Перемоги Жванецькі в 1945 році повернулися до Одеси. Закінчивши школу, Михайло поступив в Одеський інститут інженерів морського флоту на факультет механізації портів. У житті меткого, веселого хлопчини настав абсолютно новий етап. Жванецький цілком успішно поєднував вивчення премудрощів професії з написанням сатиричних скетчів і монологів для студентських естрадних спектаклів і сам брав у них активну участь, виконуючи свої ж твори.

Червоний диплом давав Михайлу право вибору місця роботи. І хоча юнака дуже тягнуло до Ленінграда, йому довелося через сімейні обставини залишитися в Одесі і влаштуватися в порт на посаду механіка ремонтно-будівельної контори. Незважаючи на роботу, яка забирала багато сил, Жванецький ще ухитрявся писати естрадні програми для знаменитого тоді в Одесі студентського театру «Парнас». Тоді ж він встиг і вперше одружитися. Шлюб виявився невдалим: молоді люди швидко зрозуміли, що абсолютно не підходять одне одному. Загалом, Михайло прийшов до висновку, що так жити далі не можна; кинув родину і Одесу, виїхав до Ленінграда. До Аркадія Райкіна.

«Абсолютно незрозуміло – чому до Райкіна. Райкін що, кликав? Не кликав. Запрошував? Не запрошував. Як це так: знятися і поїхати?» – Михайло Михайлович дотепер ставить собі ці питання. Очевидно, це була доля. Так або інакше, але декілька років Жванецький «сидів» без грошей і житла в Ленінграді «в спробах продати один твір, потім другий», поки в 1963 році Райкін не запросив його в свій театр на посаду завідувача літературною частиною. Протягом кількох років Михайло Михайлович написав багато монологів, широко відомих у виконанні Аркадія Ісааковича: «У грецькому залі», «Дефіцит», «Авас – доцент тупий» та інші.

У 1970 році Михайло разом з давніми одеськими приятелями Р. Карцевим і В. Ільченком, які також працювали в театрі Райкіна, повернувся до Одеси і створив при філармонії Театр мініатюр. Спектаклі Жванецького, сповнені іскрометних жартів – «Як пройти на Дерибасівську», «Зустрілися і розбіглися», «Щиро ваш», – незабаром набули широкої популярності. З того часу почалася його слава. У 1978 році він був прийнятий до Спілки письменників, а в театрі «Ермітаж» з його окремих мініатюр були створені цілі спектаклі «Коли ми відпочивали» (1980), «Вибрані мініатюри» (1982), «Браво, сатира» (1987).

У 1983 році Жванецький переїхав до Москви, а через п’ять років заснував Московський театр мініатюр, художнім керівником якого він є і дотепер. На основі його монологів і зарисовок були поставлені спектаклі «Пташиний політ» (1988), «Вибране» (1988), «Політичне кабаре» (1989), «Моя Одеса» (1994), «Бенефіс» (1995) та інші.

У 2012 році Михайлу Михайловичу виповнилося сімдесят вісім. Незважаючиь на вік, він як і раніше багато працює, активно пише і виступає зі своїми творами. До речі, як він пише? Чи немає в цьому якогось секрету? Це питання хвилює багатьох. Жванецький завжди готується до цього серйозно, закриває двері, зашторює вікна, вмикає настільну лампу і… пише.

Ось і весь секрет. Просто Жванецький – геніальний, тому він так і пише.

Своїми головними якостями письменник вважає уміння відчувати людину і талант. Роздумуючи про природу таланту, він вважає, що це «щось від Бога. Людині він непідвладний, а отже, нею не контрольований. Я інколи сам дивуюся, як це таке написав».

Ротару Софія Михайлівна

(народилася 1947 р.)

Відома співачка, виконавиця більше 400 пісень, багато з яких стали класикою української естради

7 серпня 1947 року в молдавському селі Маршанці Чернівецької області в родині Михайла Федоровича і Олександри Іванівни Ротару народилася друга дочка. Чим дорослішою дівчинка ставала, тим більше її тягло до музики. Незабаром вона почала співати в художній самодіяльності і пішла в музичну школу. І тому після закінчення десяти класів вибір Софія вже зробила свідомо: вирішила поступати в Чернівецьке музичне училище. Закінчила вона його в 1968 році і відразу ж подала документи на заочний факультет Кишинівського інституту мистецтв ім. Музическу. А поки що працювала тут же, в училищі, викладачем сольфеджіо і теорії музики, виступала на конкурсах і оглядах.

У 1968 році свій день народження Софія зустрічала на IX Всесвітньому фестивалі

1 ... 114 115 116 ... 125
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Проект «Україна». Галерея національних героїв», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Проект «Україна». Галерея національних героїв"