Читати книгу - "Темні нащадки, Salamander"

Аурелія лише усміхнулася, спостерігаючи за щирою вдячністю в очах дівчини. 

— Ти завжди поруч, Коро. Я ціную твою турботу.

Кора знову вклонилася, міцно тримаючи подарунок, і, не наважуючись сказати щось більше, пішла з кімнати.

Даріус, загадково посміхаючись, зробив кілька кроків до центру кімнати. Його руки впевнено піднялися, і повітря навколо почало змінюватися. Легке мерехтіння з'явилося в просторі, ніби сама реальність почала піддаватися його волі.

— Почнемо, — тихо промовив він, зосереджуючи всю свою увагу на магічному процесі.

Даріус підняв руки вище, і між його пальцями почали з'являтися тонкі потоки енергії, що нагадували блискавки. Вони звивалися у повітрі, створюючи складні візерунки, які поступово формували щось схоже на магічний символ. Повітря стало важким, і в кімнаті запанувала напружена тиша, яку порушувало лише легке гудіння енергії, що наростало.

— Ось так, — промовив Даріус, задоволено оглядаючи свою роботу. — Портал готовий. Ми можемо вирушати.

Ілліан підскочив від радості, його крила злегка розправилися, і він мало не злетів у повітря. Аурелія підійшла ближче, тримаючи сина за руку, і з цікавістю подивилася на портал. Каель, схрестивши руки на грудях, усміхнувся і кивнув.

— Як завжди, вражаєш, брате, — сказав він, підходячи до Даріуса. — Ну що ж, давайте подивимося, що на нас чекає по той бік.

Даріус зробив жест рукою, запрошуючи всіх увійти. Ілліан, не чекаючи дозволу, перший кинувся до порталу, але Аурелія встигла його зупинити.

— Спокійно, мій любий, — лагідно сказала вона. — Ми всі підемо разом.

Вони взялися за руки: Аурелія тримала Ілліана, поруч із нею стояв Каель, а Даріус ішов останнім, слідкуючи за стабільністю порталу. Вони зробили крок уперед, і світ навколо них змінився.

На іншому боці порталу їх зустрів теплий і затишний будинок Лукаса й Еліс. У просторій вітальні горів камін, наповнюючи кімнату приємним теплом, а на столі вже стояли страви, які приготувала Еліс. Лукас, високий чоловік із густим каштановим волоссям, першим підійшов до гостей. Його обличчя засяяло від радості.

— Нарешті ви тут! — вигукнув він, розкинувши руки для привітання. — Ми так чекали на вас!

Еліс, яка саме виходила з кухні з тацею, на якій стояли чашки з гарячим шоколадом, усміхнулася і привітно кивнула.

— Вітаю вас, дорогі! Сідайте, розповідайте, як ви дісталися.

Ілліан, не стримуючи емоцій, підбіг до Лукаса і обійняв його.

— Дядьку Лукас! Ми приїхали! І я не забув свої речі цього разу! — гордо сказав він.

Лукас засміявся і погладив хлопчика по голові.

— Молодець, Ілліане. Тепер ти справжній мандрівник.

Аурелія, Каель і Даріус підійшли ближче, вітаючись із господарями. Атмосфера в будинку була наповнена теплом і радістю. Еліс поставила тацю на стіл і звернулася до всіх:

— Ми приготували для вас невеличкий сюрприз. Але спершу давайте трохи відпочинемо. Ви, мабуть, втомилися з дороги.

Лукас, усміхаючись, сів у крісло біля каміна і подивився на Аурелію.

— Ауреліє, ну що у Фейрі вже з'явилися телевізори? — раптом запитав Лукас, з усією серйозністю дивлячись на королеву.

Каель, який саме відпивав гарячий шоколад, мало не поперхнувся і засміявся, прикриваючи рот рукою. Аурелія підняла брову, спершу здивовано, а потім усміхнулася.

— Телевізори? Ні, Лукас, у нас ще не дійшли до таких технологій. Ми поки що більше покладаємося на магічні кристали. Хоча, якщо чесно, я не впевнена, чи це погано, — відповіла вона, злегка жартома.

— Магічні кристали? — Лукас удавано задумався, прикладаючи палець до підборіддя. — А вони показують щось цікаве? Наприклад, новини чи спортивні матчі?

Ілліан, який сидів поруч і уважно слухав розмову, раптом втрутився:
— Дядьку Лукас, магічні кристали показують усе, що ти хочеш! Мама каже, що вони навіть можуть показати, як ми тренуємося літати!

Лукас широко розкрив очі, удавано вражений.
— Оце так! То, виходить, ви маєте власне "магічне телебачення"? А реклами там є? Наприклад, "купіть три зілля і одне отримаєте безкоштовно"? — він підморгнув, і вся кімната вибухнула сміхом.

— Реклами? — втрутився Даріус, який досі мовчки спостерігав за розмовою. — Лукас, ти навіть не уявляєш, як це було б у нас. Уяви собі: "Замовте магічний амулет для захисту від драконів і отримайте другий у подарунок!" — він театрально розвів руками, і всі засміялися ще сильніше.

— Ну, якщо так, то я точно переїжджаю до вашого королівства! — заявив Лукас, сміючись. — Хоча, якщо чесно, я б хотів подивитися, як Ілліан тренується літати. Це, мабуть, цікавіше, ніж будь-який фільм.

— Я можу показати! — вигукнув Ілліан, підстрибаючи на місці. Його крила злегка розправилися, і він зробив кілька впевнених помахів. — Але тільки після обіду! Мама завжди каже, що на повний шлунок літати легше.

— О, це точно мудра порада, — серйозно кивнув Лукас, але його очі сміялися. — Тоді давайте швидше їсти, бо я не можу пропустити таке шоу!

Каель, який досі мовчав, нарешті озвався, зберігаючи серйозний вигляд:

— Якщо ми вже заговорили про технології, то я маю питання. Чи правда, що ваші телефони можуть розпізнавати обличчя? Бо я спробував розблокувати один, і він сказав, що я "не людина". Це образливо.

Усі вибухнули сміхом. Лукас, витираючи сльози з очей, відповів:

— Ну, знаєш, Каелю, для цього потрібно мати людське обличчя, а не виглядати, як грізний воїн із казки.

Еліс, яка весь цей час спостерігала за розмовою, усміхнулася і поставила перед усіма тарілки з пирогами.
— Ну, якщо вже про шоу, то, можливо, після обіду ви побачите ще один сюрприз. Але поки що їжте, бо охолоне.

Усі дружно сіли за стіл, а сміх і жарти ще довго наповнювали затишну кімнату.

Після обіду, коли всі вже насолодилися теплими пирогами та гарячим шоколадом, Еліс загадково посміхнулася, піднялася з-за столу й попрямувала до іншої кімнати. Її рухи були легкими, але в них відчувалася якась прихована радість. Всі з цікавістю спостерігали за нею.