Читати книгу - "Повелитель таємниць, Cuttlefish That Loves Diving"

!

Подивіться вниз!

!

Не дивіться на це!

Кляйн ніколи не був з тих, хто сміливо виступав на фронті. Почувши ці слова, він підсвідомо опустив голову і подивився на свої шкіряні чоботи.

.

Він помітив, що сонячне світло, яке освітлювало палубу, ставало яскравішим, перш ніж потьмяніло, і швидко повернулося до свого колишнього блиску.

Зараз все гаразд. Голос Каттлеї знову пролунав на кораблі без будь-яких явних емоційних коливань.

.

Тільки після цього Кляйн підвів очі. Він виявив, що двоє коней, загартованих із золота, і прекрасна колісниця, яку вони тягнули за собою, зникла. Діамантовий стовп мовчки підтримував плавучий острів, а навколо нього кружляли блискучі сяйва.

. ? .

Який величезний діамант Який дивний плавучий острів. Що було б, якби я не опустив голову і не подивився, як золота колісниця мчить уперед? Кляйн озирнувся і раптом насупився.

. - .

Пірат, який стояв метрів за сім-вісім від нього, вже зник. Стояли два чорні, як смола, сліди.

=

Дивлячись на попіл, що ширяв у повітрі, Кляйн смутно знав, чим закінчиться, якщо не опустити голову.

, . , = = =

На щастя, Адмірал Зірок був тут кілька разів у минулому. Вона знає, чого слід уникати і коли схилити голову. Якби я найняв містера Повішеного, навіть якби він керував кораблем-привидом, ми могли б уже бути знищені Ні, якби Майбутнє не прибуло до місця призначення завчасно, не давши мені часу на підготовку, я б давно звернувся за порадою до Вілла Обаптіна. Фокусник ніколи не виступає непідготовленим Крім того, якби я найняв містера Повішеного, я б точно придбав відповідну інформацію у пані Відлюдника, Кляйн спочатку зітхнув, а потім заспокоївся.

Він не запропонував відвідати плавучий острів, щоб дослідити його. Він покинув Майбутнє, щоб пройти повз нього і попрямувати вперед.

= =

В інший час море було схоже на зовнішній світ. Були тільки хвилеподібні хвилі, неосяжність, тиша і нескінченність.

, =

Кляйн час від часу бачив вогняні вуглинки, що плавали на поверхні моря, але він не знаходив жодних ознак морських істот, включаючи русалок.

=

Час минав, і невдовзі починався обід.

, !

Саме тоді, коли Кляйн збирався покинути палубу і відправитися в їдальню, він раптом зрозумів, що його оточення потемніло!

.

Небо, яке залишалося в полуденному стані, більше не мало сонячного світла, оскільки воно було вкрите густою темрявою.

!

Ця зміна була настільки раптовою і швидкою, що першою реакцією Кляйна було питання, хто вимкнув світло!

, .

Майбутнє мовчки було вкрите шаром блискучих зірок, які освітлювали шляхи в усіх напрямках.

.

Голос Каттлеї, в якому містилася магнетична привабливість, знову посилився, коли він лунав у вухах кожного.

.

Поверніться до своєї кімнати або знайдіть будь-який куточок і змусьте себе заснути.

, .

Потім зачекайте, поки ви прокинетеся природним шляхом.

?

Спантеличений Френк Лі голосно запитав: «Що буде, якщо я не буду спати?».

=

У цю мить його голос загримів, як у ведмедя, що говорить.

=

Каттлея стояла за вікном капітанської каюти і сказала: "Коли ми прокинемося, то побачимо, що вас більше немає, і вас більше ніколи не знайдуть".

? =

Ніч тут така жахлива? Кляйн був зацікавлений, але в нього не виникало думок про те, щоб намагатися не спати.

, ,

Він повернувся до своєї кімнати і, скориставшись зоряним світлом, яке ще не згасло на Майбутньому, розгорнув паперового журавлика і взяв олівець, щоб швидко писати

?

На що слід звернути увагу, вирушаючи в небезпечні води на самому східному фронті моря Соні?

?

Де там можна знайти русалок?

= =

Відклавши олівець, він склав журавлик. Не знімаючи пальто, він ліг у ліжко і за допомогою Пізнання швидко заснув.

.

У туманному світі він раптом прокинувся, ясно знаючи, що йому сниться.

. , -

Туди ніхто не проникає, Кляйн оглянув околиці і опинився на вершині гори. Позаду нього і по боках від нього стояли чорні, схожі на монастир будівлі. Попереду нього було засохле дерево і виступаючий валун.

,

На вершині валуну самотньо сиділа Каттлея. Вона обійняла коліна і нахилила тіло вперед, дивлячись на гору навпроти.

Вона, як і раніше, була одягнена в чорну класичну мантію, яка випромінювала атмосферу таємничості. Вираз її обличчя мав невимовний вираз розгубленості.

, ; .

У цей момент вона зовсім не рухалася; Вона була наче кам'яною скульптурою.

? .

Чому вона уві сні? Кляйн зробив кілька кроків вперед і стрибнув на валун.

,

Перш ніж він встиг запитати, він був приголомшений величезною сценою, що постала перед його очима. Це було почуття, яке завдало удару по його тілу і душі.

.

Перед кам'яною брилою була бездонна скеля, а поперек скелі — гора, вкрита незліченними палацами, шпилями та величними міськими стінами.

=

Ці будівлі були розкішними і складалися по колу. Лише один з них був аномально величезним і не нагадував людське житло. У поєднанні він мав непередаване відчуття епічних масштабів, які здавалися легендарними або міфічними.

.

Сонце висить далеко, кидаючи кольори заходу сонця на місто, коли світло, здавалося, застигло.

=

Це мрія, яку поділяємо всі ми, Каттлея продовжувала сидіти, обіймаючи ноги і говорила, ніби перебуваючи в задумі.

649 -

Володар таємниць - Глава 649 - Чорний монастир

649

Глава 649 Чорний монастир

? .

Мрія, спільна для всіх? Кляйн внутрішньо повторив слова Каттлеї, повільно усвідомлюючи ситуацію, в якій опинився.

!

Ніч у цих небезпечних водах з'єднала б сни всіх живих істот!

= =

І будь-яка істота, яка не спала, не мала необхідного захисту, оскільки її Тіла Душі не були уві сні. Таким чином, вони зазнають невідомого нападу.

=

Щодо того, чому такий напад призведе до зникнення, а не миттєвої смерті, Кляйн, який насправді його не пережив, не мав підстав для спекуляцій.

, ,

Поки його думки мчали, Кляйн відвів погляд від тіла Каттлеї, перекинувши їх на чудове місто на протилежній скелі. — подумав він з цікавості.

, ?

Якщо цей світ дійсно може сформуватися з зв'язку мрій всіх місцевих істот, то хто б міг уявити собі таке неймовірне місто?

, ?

Він спостерігав кілька секунд, перш ніж запитати: Як він називається?

?

Як називається це місто, яке може існувати тільки в міфах і легендах?

.

Каттлея заціпеніло дивилася вперед, говорячи так, наче в задумі, Не знаю, що буде шанс побачити його щоразу, коли ми входимо в