Читати книгу - "Вники, Міхал Шьмеляк"

Через обжерливість.

– До Вників далеко, чи не так?

– Ах ти географічний невіглас. Близько трьох годин. Але навіть якби це було півгодини, я все одно не

зроблю цього для тебе. Ми щойно замовили обід.

– Любовне побачення?

– Ну, можна так сказати. Слухай, а що там таке термінове, га?

– Не знаю, можливо, щось відбувається.

– Але що?

Гарне питання. Що там може відбуватися? Подзвоніть на номер 99754, Ісус зійшов з хреста!

– Бо, знаєш, якщо щось не так, я можу попросити хлопців з патруля під'їхати, але що їм перевіряти?

– Мені здається, у костелі щось відбувається.

– Ісус зійшов з хреста? – засміявся Синиця.

– Як ти здогадався.

– Гаразд, Косма, я закінчую, бо офіціант накриває на стіл, а з туалету повертається красива пані. Ну, тоді пока!

Приятель поклав трубку.

Якщо сприймати все всерйоз, то Косма мав підняти на ноги всю поліцію Єленьої через одну

фотографію та дурний дзвінок? Він вийшов з машини, хмари над Карконошами дедалі частіше виблискували

блискавками. Може, блискавка влучила в якийсь передавач і тому не можна було ні до кого додзвонитися?

Косма відчув порив вітру, буря долетить сюди за кілька годин. Він зробив кілька глибоких вдихів і

повернувся в машину. Охолонув.

Та хай їм грець. Він повертається до Варшави і дозволяє Ісусу блукати навколо Вників.

Косма завів машину, поклав телефон у тримач і підключив зарядний пристрій. Рушив трохи різкіше, ніж зазвичай, але нерви його все-таки трохи підвели. Виїхав на дорогу, що вела до шосе, коли отримав

есемес:

664 342 618: Допомоги

54

В Польщі це аварійне звернення до поліції. Номер 112 – виклик поліції.

129

Це був не той номер, з якого дзвонив дядько із цвинтаря. Косма відразу ж натиснув кнопку "виклик"

і почув більше тонів із гучномовця в очікуванні відповіді на дзвінок. Через вісім секунд пристрій

переключився на голосову пошту.

Це ксьондз Марек Лігоцький. Я не можу говорити зараз. Залиште повідомлення і я вам

передзвоню. З Богом.

– Курва! – Косма вдарив рукою по керму і в останню мить, надто раптово і всупереч ряду ПДР, перетнув подвійну смугу, повернувши назад на вулицю, що вела до торгового центру.

  

Чим ближче було до Єлєньої Гури, тим гірше ставала погода. Дощу ще не було, але хмари, насякали

чорним, клубочилися і роздиралися блискавками, не обіцяючи нічого доброго. Він вимкнув аудіокнигу, через нерви не міг зосередитися на сюжеті, увімкнув місцеве музичне радіо, сподіваючись на якісь новини з

регіону. Він лише дізнався, що буря обсипала жителів Шклярської Поремби градом і прямувала традиційним

маршрутом до Вроцлава. Ведучий сподівався, що більше шкоди вона не завдасть. Цікаво, що над кількома

місцями вона пройшла сухо, що траплялося не часто.

Коли на станції грала музика, Косма дзвонив на номери Майї, Синиці, отця Марека та незнайомця.

Ніхто з них не відповів, лише поліцейський відповів йому короткою есемескою із зображенням витягнутого

середнього пальця.

Він міг спокійно зателефонувати на 112 і попросити своїх колег із превенції в Єлєній Гурі втрутитися, але повідомлення могли не сприйняти серйозно. Однак він вирішив це зробити, найбільше – виставить себе

дурнем. У цей момент прийшло ще одне повідомлення.

Синиця: Патруль поїхав у Вники. Я дав їм твій номер. Дай жити.

Косма полегшено зітхнув. Він також має запитати номер патрульних хлопців, але якщо ті щось

знайдуть, то подзвонять. Каміль Сікорський був професіоналом, він, безсумнівно, сказав їм не

недооцінювати цю справу, перевірити костел та об’їхати все село.

Він їхав надто швидко, встиг від’їхати від Вників приблизно на дві години, а зворотна дорога, незважаючи на натискання на педаль газу, була безжально довгою. На жаль, траса не сприяла обгону, а його

"форд фокус" не мав потужного двигуна, який би дозволяв динамічно маневрувати між недільними

водіями.

Через Єлєню Гуру Косма проїхав спокійно, зустріч з дорожньою поліцією була зовсім не потрібною.

Звичайно, він би вивернувся з своєю поліцейською відзнакою, але арешт, пояснення та службова записка

все одно вкрали б дорогоцінний час. Крім того, він завжди міг зустріти якогось фанатика регламенту, який

хотів би проявити себе перед варшавським псом, виписавши максимальний штраф.

Дорога до Вників була їздою в стилі Майї. Він мчався у село, як на пожежу, і на мить йому здалося, що вже ніч. Чорні хмари вкрили долину, де стояла таємничий середньовічний невеликий костел. Небо

тільки й чекало, щоб впасти всім на голови й створити заміну потопу. Блискавка спалахнула з чорного виру, наче удари меча, кожен з яких супроводжувався гуркотом грому, що леденив спину, — раптовим, розривним, а потім прокотившись через гори з величним гуркотом. Якщо Ісус таки вирушив у подорож, будемо сподіватися, що він не забув свою парасольку.

Косма під’їхав просто до костелу, на парковці стояло з десяток машин. Мешканці, мабуть, дотримувалися старого польського правила, скільки б до костелу не