Читати книгу - ""Каселона". Природний добір, Олена Гриб"

– Я сьогодні вже двічі помирав, і нічого, живу собі потихеньку. Вам так не пощастить, гарантую.

– Ви тупий?! – Принц рвонувся до Сема і з несамовитим стогоном впав назад. – Сектанти припливли, щоб полювати на птаорі! Троє! Вони регулярно чистять заповідні зони. Ці мерзотники побачили мене! Напали! Програли! Обстріляли бунгало з флаєра! Вони зависли десь неподалік, глушать галанет і чекають на допомогу, бо якщо точна інформація про учасників інциденту потрапить до поліції, їм гарантовано довічне ув’язнення.

Сем потер шию, на якій місця живого не було, і поспішно відсмикнув руку, побоюючись, що Енлан сприйме цей рух як прояв слабкості.

– Нічого особистого, – сказав з неприємною гримасою, – але на вашу долю мені начхати. – Та чому ж голос як чужий, а в горлянці навіть повітря стає каменем і ріже як по живому? – Хочете вижити – назвіть ім’я, а ні, то шукатиму вихід без вас.

– Виходу немає! – розпачливо викрикнув принц.

– Не страшно, я до такого звик. Гей, малий! – адресувалося лайсу, що влаштував собі явно не перший перекус м’ясом птаорі. – За мною! Нас ніхто не бачив. Знайдемо укриття, пересидимо локальну війну і втечемо з цієї поганої планети.

– Я відправлю поліцію вашими слідами, – в тоні Енлана не чулося ні переляку, ні зловтіхи. – Ви не врятуєтеся.

Принц знову спробував вибратися з-під стіни, але було видно: кожен рух завдає йому нестерпного болю.