Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Первісна. Дорога на Тір Мінеган 📚 - Українською

Читати книгу - "Первісна. Дорога на Тір Мінеган"

486
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Первісна. Дорога на Тір Мінеган" автора Олег Євгенович Авраменко. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 115 116 117 ... 146
Перейти на сторінку:
вер Шонаґ. І тобі, Шимасе аб Нейване, якщо зміниш своє рішення.

З цими словами диннеші розчинився у м’якому сяйві, яке за кілька секунд згасло. Ріана повернулася до Шимаса:

— І що то за факт, який від нас приховали?

— Це стосується Ґвифіну. Він не один-єдиний, як Кейґант. У кожного світу є свій, окремий Ґвифін, і диннеші, що мешкають там, можуть лише вірити в існування Творця. Або ж не вірити.

— Зрозуміло. Сестра Івін так і думала… Отже, професоре, — тон відьми став діловим, — ви не їдете зі мною?

Він зітхнув:

— Та ні, все-таки їду.

Ріана пильно подивилася йому в очі.

— І що ж змусило вас передумати? Чи ви просто кокетували? Набивали собі ціну?

— Аж ніяк, — похитав Шимас головою. — Я не хочу нікуди їхати… але мушу. Диннеші сказав, що на Ініс на н-Драйґ ми здобудемо нове знання. А хіба ж я можу пройти повз таку нагоду? Ніколи б собі цього не пробачив. Він піймав мене так само, як вас — на обіцянку слави.

Її щоки знову спалахнули.

— Дурниці! Я погодилась відразу, ще до того, як він про це згадав. На відміну від вас, я ні секунди не вагалась.

— А коли так, — не поступався Шимас, — то розвійте мої сумніви. Скажіть, що негайно повідомите інших відьом про нашу зустріч із диннеші.

Ріана відвела погляд.

— Тоді багато сестер вирушить на Ініс на н-Драйґ. Навряд чи це входить у плани світлоносця. Якби він хотів надіслати туди цілий загін, то звернувся б не до мене, а до найстарших.

Шимас кивнув:

— Я так і думав. Передовсім ви дбаєте про те, щоб ніхто вас не випередив, не вкрав вашу славу. Але ж це безвідповідально, леді Ріано, хіба не розумієте? Якщо, не дай Диве, ми загинемо…

— Тоді слідом за нами прийдуть інші, — урвала його Ріана, сердито зблиснувши очима. — Я не така безвідповідальна, як ви думаєте, професоре. Сьогодні ж напишу звіт про нашу розмову з диннеші й надішлю на Тір Мінеган. Тільки не найстаршим, а до свого помешкання в Тах Ерахойді. Якщо з нами щось трапиться, сестри прочитають мої записи і про все дізнаються.

— А як ви поясните, що не збираєтесь їхати в Дин Гаїл?

— Просто скажу, що передумала й вирішила побувати на Драконячому острові. От і все. — Вона замовкла й ненадовго задумалась. — Зате з Колвином можуть бути проблеми, доведеться переховувати його від сестер. На щастя, всі впокорені надзвичайно слухняні. Винайму кімнату в найближчому трактирі, накажу там чекати мене, і він чекатиме хоч до скону. Так само вчиню в Блахіргу й Вантайні. Добре, що лише в цих двох містах на нашому шляху є відьми.

— Отже, ви пропонуєте їхати до Вантайна? — запитав Шимас.

— Так, — відповіла Ріана. — Це на той випадок, якщо на півдорозі ви знову передумаєте. Тоді я матиму запасний варіант в особі Айвен вер Мейґлан. — Вона коротко розсміялася. — Жартую, професоре. Просто нам не варто повертатися в Еврах. Звичайно, це більший порт, ніж Вантайн, і там було б набагато легше найняти корабель до Ініс на н-Драйґу. Проте в Евраху є сестра Айліш — а вона з біса розумна, дуже допитлива і може щось запідозрити. Краще триматись якнайдалі від неї.

Розділ XIX
Рондав

Піднявшись по трапу, Ейрін ступила на палубу корабля й повернулася до Шайни, що йшла слідом за нею.

— Ну от, я вже на мінеганській землі. Ти дотримала слова перед моїм батьком.

Шайна ствердно кивнула, хоч і почувалася трохи ніяково. Формально вона виконала свою обіцянку, але не могла позбутися думки, що таке виконання скидається на шахрайство — бо ж до Тір Мінегану ще залишалося понад сім сотень миль морського шляху.

— Та годі вже, Шайно, — сказала Івін, яка відтепер перебрала її повноваження. — Не турбуйся, все буде гаразд. Лишилося вже небагато. Ми будемо в Абервені раніше, ніж ви вернетеся в Тахрін.

Шайна в цьому не сумнівалася. Навіть за звичайних умов подорожі морем були швидші, ніж суходолом, а за сприяння відьом, що вміли керувати вітром, кораблі взагалі летіли мов на крилах. Тож ці сімсот з гаком миль через Коннахтське море до Тір Мінегану і справді будуть коротші за ті двісті, що розділяли порт Рондав і катерлахську столицю.

Передостанньою пасажиркою, що піднялася на корабель, була Фіннела. По трапу вона йшла повільно й обережно, однією рукою притримувала пишні спідниці, а іншою міцно хапалася за поруччя, та ще й удавалась до чарів, щоб зберегти рівновагу. Остання, Ронвен, так боялася стати на східці, що рудобородий здоровань-капітан мусив підхопити її на руки й перенести на корабель.

Поставивши злякану дівчинку на палубу, він басовито мовив:

— Вітаю на облавку „Фанлеоґа“, ласкаві пані. Тепер прошу за мною, покажу ваші каюти.

Більшість відьом пішли слідом за капітаном, а біля трапу залишились тільки Шайна, Ейрін, Етне та Фіннела з Ронвен.

— От і все, — сказала Шайна. — Я вже піду, не буду вас затримувати. — Вона обняла Ейрін. — Щасти тобі, сестро. Хай береже тебе Див.

— І тебе, Шайно, — відповіла Ейрін. — І всіх вас, — додала вона, поглянувши на причал, де були Ґвен, Бренан, Мораґ та Шаннон, які не стали підніматися на корабель.

Попрощавшись, Шайна зійшла на берег і приєдналася до брата й сестер, що залишались у Катерласі. Етне, Фіннела та Ронвен відразу ж пішли влаштовуватись у своїх каютах, а Ейрін ще трохи затрималася, щоб наостанок помахати рукою леннірським ґвардійцям, які вишикувалися з правого краю причалу. Їй таки вдалося переконати лейтенанта аб Тревора, що немає потреби супроводжувати її далі, бо

1 ... 115 116 117 ... 146
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Первісна. Дорога на Тір Мінеган», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Первісна. Дорога на Тір Мінеган"