Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Межі пристойності, Лана Вернік 📚 - Українською

Читати книгу - "Межі пристойності, Лана Вернік"

463
0
17.10.23
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Межі пристойності" автора Лана Вернік. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 115 116 117 ... 261
Перейти на сторінку:

— Я чудово зрозумів Вас, Олексію Петровичу. Фанатичне дотримання церковних правил для Вас важливіші, ніж родина. У мене, на щастя чи на біду, інша система цінностей. Тому йдіть, шановний. Нам більше нема про що говорити.

Олексій хотів ще щось сказати, але Артур вийшов перший і пішов до своєї кімнати. Зачинивши двері, він сів на ліжко і, охопивши голову руками, перевів подих.

Він ніколи ні про що не просив батька, навіть в дитинстві — це був перший раз. Він попросив про допомогу вперше і вийшло ось так…

Чув, як батько гукнув Лізу, як вона щось говорила Златі перед виходом, як зачинилися вхідні двері. Злата пішла на кухню, мабуть, думала що він там, потім повернулася, обережно відчинила двері, зайшла до спальні й сіла поруч. Вона заспокоїлась під час розмови з Лізою, а Артура батько, схоже, таки вибив з колії. Бачити його таким розбитим було дуже незвично.

— Артуре... — вона торкнулася його плеча. — Що з тобою?

— Все гаразд, Сонечку, — він випрямився, обійняв її й пригорнув до себе, — все добре.

— Твій батько пішов так несподівано спокійно. Сказав Лізі “Нам пора” і все… Ви посварилися?

— Можливо, було б краще, якби ми й справді посварилися. Але ні. Ми не посварилися.

— Що ж трапилося? — Злата, намагаючись зрозуміти, що відбулося, зазирнула йому в очі.

— Нічого такого, з чим би ми з тобою не змогли впоратися. Головне, щоб нам дали спокій і не лізли зі своїми повчаннями.

— Я не дуже розумію… — Злата бачила, що він засмучений, проте, вирішила не розпитувати. — Але якщо ти так кажеш — я тобі вірю.

Артур нічого їй не відповів, лише міцніше обійняв. Повідомити Златі про відмову батька він зараз не міг, вона почне нервувати і звинувачувати себе, що через неї виникли проблеми.

Для телефонних дзвінків вже пізно. Завтра зранку він подзвонить людині, котра не лізе в душу і не повчає, котра ніколи не задавала йому зайвих питань. Бабуся по лінії матері. Якщо вона погодиться, то це буде для Злати найкращий варіант, бабуся і її активні подруги кого хочеш залюблять до смерті, а ще — поруч є парк, де можна буде гуляти і відновлювати сили. Завтра вранці він їй подзвонить. Якщо бабуся не зможе допомогти — він орендує квартиру.

1 ... 115 116 117 ... 261
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Межі пристойності, Лана Вернік», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Межі пристойності, Лана Вернік"