Читати книгу - "Зрада. Ціна пробачення, Ая Кучер"

- Ти скажеш мені, де живе моя дружина чи ні?

Ледве тримаю себе в руках, щоб не зірватися на друга. Хочеться струсити його і домогтися відповіді. Дізнатися, якого біса Тасина квартира виявилася окупована іншими людьми, а моя дружина - зникла.

Вихідні пройшли повз мене. Промчали, залишаючи за собою шлейф злості й безвиході. Тася звітувала мені про сина, але на запитання не відповідала. Думав навіть підстерегти її, коли буде забирати Руса від моїх батьків, але вирішив, що ні до чого доброго це не призведе.

Тася знову пішла в оборону.

Знову тримається якомога далі.

Знову відштовхує.

- Вибач, - Мирон зітхає, відкидаючись у кріслі. Ми в його кабінеті. - Вона просила тобі не говорити.

- А ти тепер із нею дружиш?

- Ні, Дім. Але ти... Чорт, та ти хоч приблизно розумієш, у якому вона стані була?

- Ти був із нею? Бачив її? Ти тепер до Тасі підкочуєш чи як?

Ревнощі пекучою хвилею підіймаються в грудях, обпалюють горло. Стискаю кулаки, беру почуття під контроль. Навіть якщо я вріжу другу за погляд у бік Тасі - це нічого не вирішить.

Тим паче, що дівчина кілька разів дохідливо пояснювала мені, що між нами все закінчилося. Майже вільна, може робити все, що захоче. Але Шварца ніхто від обов'язків друга не звільняв.

- Тебе це хвилює? - Мирон тре перенісся, виглядає таким же втомленим, як і я. - Не те, що Тая дзвонила в паніці з проханням не називати тобі її точну адресу? Може, варто трохи пригальмувати?

- Ти не знаєш Тасю так, як я. Якщо її вчасно не перехопити, то вона надумає собі зайвого. Знову відштовхуватиме, а ми майже помирилися. Якби не та Маша...

- Що за Маша?

- Дівчина, з універу ще. Нічого особливо.

- Але Тая через неї сказилася?

Киваю, потягнувшись до чашки з кавою. Пересмикую плечима, намагаючись відмахнутися від випробовувального погляду Мирона. Не збираюся з ним обговорювати все це.

Мені потрібно з Тасею розібратися, пояснити їй усе. Адже я відчував, що вона піддається. Навіть із цією паузою в розмовах, із показовою віддаленістю...

Я бачив, що Тася сумнівається. Не хоче змінювати рішення, але при цьому тане. Потрібно було ще трохи часу, щоб усе налагодилося. Тижні, місяці - плювати. Я готовий був чекати.

Спокутувати свою провину роками, знаючи, що цього все одно не буде достатньо. Але є такі речі, які ти не готовий відпускати. Місця. Люди. Тася.

Тасю відпустити набагато складніше, ніж будь-що в цьому житті. Це манія або просто хвороба... Або кохання, як його називають деякі. Але яким би я не був неідеальним, Тася для мене завжди була на першому місці.

І я готовий для неї змінюватися.

Намагаюся...

Не подобається моя зайнятість? Дивись, кохана, я беру вихідні. Я готовий чортів завод під знесення пустити, якби це допомогло все налагодити. Знаю, що своїми руками все зруйнував, але... Будувати я теж навчуся.

Спочатку ж вийшло.

Цього разу теж.

А те, що було...

Це забудеться, виправиться.

Моя дружина була тим фундаментом, на якому будувалося все моє життя. Останні шість років - навколо неї. Усі досягнення і падіння, горе і радість - саме Тася була поруч зі мною, щоб розділити будь-яку подію. З нею я хотів цим ділитися.

Я помилявся, чудив. Вчиняв не так, як мав би.

Але твердо був упевнений тільки в одному - цю дівчину я хочу бачити поруч із собою все життя.

- Мирон, як друга прошу, дай мені її адресу, - нам потрібно поговорити. Нормально. Мені потрібен шанс усе виправити. Ще раз. Тепер я не схиблю. Інакше просто здохну від думки, що сам відштовхнув Тасю. - Ти з самого початку не повинен був влаштовувати цю інтригу.

- Я й не влаштовував. Ти не уточнив, що розлучився з Таєю і хочеш знайти квартиру для неї. Я поміняв варіант на кращий, коли дізнався майбутню квартирантку.

- А для кого ще я міг винаймати квартиру? Міг здогадатися відразу. Тася і з цього приводу встигла себе накрутити, а ти не особливо допоміг.

- Здогадатися? - Мирон різко підводиться, впирається долонями в стіл. - А я знаю, для кого зі своїх дівок ти квартиру наймаєш?!

Осікаюся під поглядом Шварца, а той продовжує:

- Я тебе теж просив, Дім, як друга. По-людськи просив не тягнути мене в це болото. Я не твоя паличка виручалочка, щоб підчищати за тобою бардак. Виправдовувати перед Тасею, удавати, що вірю у ваш щасливий шлюб.

- Ти не особливо-то й намагався вдавати.

- А ти не тримав мене осторонь, як ми домовлялися. Я тобі відразу сказав, що не збираюся в цьому брати участь. А ти... Роботу знайди, житло здай. Я не став питати, бо не хотів знати відповідь.

- А варто було запитати. Я шукав житло для Тасі, тільки для неї. Навіщо мені для когось ще орендувати?