Книги Українською Мовою » 💙 Фантастика » Хранителі 📚 - Українською

Читати книгу - "Хранителі"

368
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Хранителі" автора Дін Кунц. Жанр книги: 💙 Фантастика / 💙 Бойовики. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 116 117 118 ... 170
Перейти на сторінку:

Ейнштейн одразу почав складати слово «так».

— Ти знаєш, як звали вчених у Банодайні?

«дейвіс везербі».

Трейвіс записав ім’я.

— А ще?

Часто зупиняючись, щоби перебрати всі варіанти написання імен, Ейнштейн урешті склав «лоутон гейнс», «ал гадстун» і ще кілька імен.

Записавши їх у блокнот, Трейвіс запитав:

— Тебе хтось розшукує?

«так» і «джонсон».

— Джонсон? — запитала Нора. — Це один з учених?

«ні». Ретривер на хвильку замислився, уважно подивився на стосики фішок і нарешті склав слово «безпека».

— Це начальник служби безпеки у Банодайні? — запитав Трейвіс.

«ні», «вище».

— Напевно, якийсь федерал, — промовив Трейвіс до Нори, коли вона знову розклала фішки стосиками.

— Ти знаєш, як звати цього Джонсона? — запитала Нора Ейнштейна.

Пес дивився на літери і скавчав. Трейвіс уже хотів сказати, що це не так важливо, але Ейнштейн спробував: «лемуул».

— Нема такого імені, — промовила Нора, збираючи літери.

Ейнштейн повторив спробу: «лемюол» і «лімал».

— Таких теж нема, — сказав Трейвіс.

Пес спробував третій варіант: «лемб ю вілл».

До Трейвіса дійшло, що пес намагався транскрибувати ім’я, і власноруч розклав шість фішок: «лемюел».

— Лемюел Джонсон, — сказала Нора.

Ейнштейн нахилився вперед і тицьнувся в її шию. Він так зрадів, що зміг повідомити їм ім’я, що млинком пішов по ліжку, аж пружини заскрипіли.

Потім ретривер трохи вгамувався і, повернувшись до фішок, склав: «темний лемюел».

— Темний? — перепитав Трейвіс. — Тобто… злий?

«ні». «темний».

— Тобто небезпечний? — поцікавилася Нора.

Ейнштейн пирхнув, наче вважаючи їх безнадійними тупаками, і знову склав: «ні». «темний».

На мить всі замовкли, і нарешті Трейвіс вигукнув:

— Чорний! Тобто Лемюел Джонсон — темношкірий.

Ейнштейн тихо пирхнув, схвально похитав головою і помахав хвостом, а потім склав найдовшу відповідь за вечір: «ВИ НЕ ТАКІ ВЖЕ Й БЕЗНАДІЙНІ».

Нора розсміялася.

Трейвіс промовив:

— Розумака.

Пса переповнювала радість, яку неможливо передати словами. Вони вже кілька тижнів спілкувалися з ретривером, але «Ерудит» надавав значно більше можливостей, аніж безпосереднє спілкування. Тепер Ейнштейн ще більше здавався Трейвісу і Норі їхньою дитиною. До цього додалася ейфорія від усвідомлення того, що вони таки зламали бар’єри звичайного людського досвіду і перейшли якусь межу. Звісно, Ейнштейн не був звичайним песиком, і його неабиякий інтелект нагадував радше людський, аніж собачий. Але все ж він залишався псом, і тому його інтелект суттєво відрізнявся від людського, а це своєю чергою привносило у спілкування з ним щось дуже таємниче і неймовірне. Дивлячись на «ВИ НЕ ТАКІ ВЖЕ Й БЕЗНАДІЙНІ», Трейвіс помислив, що це можна трактувати і як послання всьому людству.

Впродовж півгодини вони продовжували розпитувати Ейнштейна, а Трейвіс занотовував відповіді. Тепер вони обговорювали жовтоокого монстра, що вбив Теда Гокні.

— Що то за клята істота? — запитала Нора.

«АУТСАЙДЕР».

— Аутсайдер? Ти про що? — перепитав Трейвіс.

«ТАК ЙОГО НАЗВАЛИ».

— Вчені? — запитав Трейвіс. — Чому його назвали Аутсайдером?

«БО ВІН НЕ НАЛЕЖИТЬ».

— Не розумію, — промовила Нора.

«ДВА РЕЗУЛЬТАТИ УСПІХУ. Я І ВІН. Я СОБАКА. ЙОМУ НЕМА НАЗВИ. АУТСАЙДЕР».

— Він теж розумний? — запитав Трейвіс.

«ТАК».

— Як і ти?

«МОЖЛИВО».

— Господи, — протягнув Трейвіс і здригнувся.

Ейнштейн сумно заскавчав і поклав голову Норі на коліна, щоб вона його погладила і заспокоїла.

— Навіщо створювати таке? — запитав Трейвіс.

Ейнштейн повернувся до літер і склав: «ЩОБ ВІН ВБИВАВ».

Трейвіс відчув холодок по спині й десь усередині.

— А кого вони хотіли вбивати?

«ВОРОГА».

— Якого? — запитала Нора.

«НА ВІЙНІ».

З розумінням прийшла огида, і Трейвіса ледь не знудило. Він відкинувся на спинку ліжка і згадав розмову з Норою про те, що навіть у світі, де нема бідності й панує цілковита свобода, годі мріяти про рай, оскільки завжди існуватимуть душевні проблеми та хвороби.

Трейвіс звернувся до Ейнштейна:

— Отже, ти стверджуєш, що Аутсайдер — це прототип генетично модифікованого воїна. Щось на кшталт… дуже розумного й небезпечного поліцейського собаки, створеного для війни.

«ЙОГО СТВОРИЛИ ВБИВАТИ. І ВІН ХОЧЕ ВБИВАТИ».

Нора була в шоці, прочитавши це.

— Але це божевілля. Як можна контролювати таку істоту? Невже вони не розуміють, що вона може обернутися проти своїх творців?

Трейвіс підвівся і запитав:

— Чому Аутсайдер

1 ... 116 117 118 ... 170
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Хранителі», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Хранителі"