Читати книгу - "Політ співочого каміння. Трилогія з народного життя"

упознали хто?.. Дякую, маємо’ся дуже файно… Доповідаю, що вшито держимо із дідом під контрольом… і договорювалися із Вами, товаріщ Черчілль, скоро розоб’ємо комуністу у Мадярщині… потому виженемо їх із Закарпаття і чекаєме вас на гостину… Маємо вам много про що розказати… Бо туйки є деякі люди, што нам з дідом дуже жизнь портять і мішають шпійонити на вас. Но даюся цілювати і на сьому будьте здорові, хенде хох і ауфідерзеєн!

Баба поважно зняла з голови навушники, зібгала антену й, обернувшись до Пірошки, ніби між іншим, додала:

— Із амеріцьким презідентом связь буду мати пізніше… вечером.

Пірошка-нейні, побачивши і почувши, що демонструвала баба, геть отетеріла і тільки лупала очиськами, шукаючи навколо захисту й розради. За ті кілька хвилин, доки Фіскарошка була на «шпійонському зв’язку» із екс-прем’єр-міністром Англії Черчіллем, вона на літ двадцять постаріла і на очах здрібніла, схуднувши на добрих півцентнера…

— Та пак, Марько, ангели би з вами говорили, а кого то ви мали на язику, што вам із дідом жизнь портять і мішають шпійонити? — запитала уже тоненьким голосочком Пірошка.

— Знамо кого, — мовила, діловито складаючи шпіонське причаландя, баба. — Знамо, што тебе… То, што ти хотіла украсти мене…

— На мою веру! — упала на коліна Пірошка. — Я перепутала тебе, Марько, із свинею…

— То зарахуєся тобі, як покушеніє на жизнь тайного лиця при ісполненії ним секретних порученій, — вела своєї Фіскарошка.

Кількаразове перебування баби у буцегарні підкувало її і політично, і юридично, і інтелектуально, бо принагідно сипала такими термінами, що навіть бувалі зеки подивовано ворушили вухами…

— А по-друге: ти нам грозиш колгозами… А хто на первомайські ніс у Мукачеві на демонстрації того бородатого Маркса, а на октяберські — Леніна? Хіба не твій Янош? Аби’м лем так ясне сонечко виділа, як на власні очі не бачила! Хто він там у тебе? Ветврач, маржинський дохтор, бикам і кнурам яйця вирізує? Но пак, як дійсно прийдуть наші, позерай, авби і йому яйця не відтяли, а тобі шмондю не підстригли!!!

Фіскарошка, розпашівши, била себе в груди і чимдалі ставала втіленням неминучої кари і торжеством світової справедливості!

— Марько, Исусик з вами, а доля стелиться під ногами, — хутко почала одягатись Пірошка. — Та я ліпше писком оріхи буду товчи, як про вас десь недобре слово… Будьте здорові і!..

Пірошка рвонула до дверей, але в останню хвилину глянула на стіну і, побачивши портрет імператора Ференца Йовжки, забула пригнутися і з усього розмаху влупилась головою об одвірок. Удар був настільки сильним, що навіть двері задрижали.

Бідна Пірошка тільки встигла зойкнути і, навіть не оговтавшись, вирвалась на двір й пустила з усіх сил ноги на волю.

Баба Фіскарошка, сховавши «шпійонське» причандалля у комірчині, зайшла в хату. Знову виструнчилась перед портретом адмірала Горті, підняла руку у піонерському вітанні і рявкнула: «Готова к труду і оборонє!»

Надалі ж хутко понишпорила у шухляді стола і вийняла зібганий папірець.

Це була довідка про те, що Фіскарошка два тижні черговий раз відсиділа у мукачівській тюрмі. Наче дорогоцінну реліквію, розгорнула її, ніжно розгладила і вклала у рамку поруч портрета адмірала Горті.

— Я тоже великомучениця і жертва сов’єтської власті, — прокоментувала свій вчинок Фіскарошка.

* * *

...До мукачівської буцегарні кілька місяців тому бабу завів великий талант до поетичного слова…

Річ у тім, що мукачівська партійна газета «Прапор перемоги» оголосила конкурс на ліпший вірш про разючі переміни, які сталися за літа сов’єтської власті на Закарпатті. Переможцю поетичної дуелі обіцялась винагорода у сто рублів і путівка на літній відпочинок в піонерський табір «Синяк». А відомо: у нашого чоловіка, коли запахне легкою поживою, притьмом вибухають такі таланти, що й древні мудреці повмирали би із заздрощів. Тим більше, Фіскарошку тому й прозвали Фіскарошкою — красномовною, ораторкою, правозахисницею, — що завше славилась смачною бесідою, а в напливі піднесення могла, як молотарка, безугавно сипати цілі промови віршами. Аж тут таке щастя — та ще й за товсті гроші і путівку в піонертабір. Того ж вечора Фіскарошчиною кебетою був народжений поетичний шедевр про разючі зміни під сонцем сов’єтської власті на Закарпатті під філософською назвою «Переміни у три зміни».

Оскільки все те писалося-рихтувалося увечері, коли на мене почала нещадно давити дрімота, я мало що запам’ятав. Проте деякі рядки врізались у пам’ять. Пригадую окремі уривки:

Переміни сипляться, як злива, Котяться горами, полями, Вся жебрач пуста і вошлива Раз лем стала товаришами! На фермах хайдер і бардак, Всіх погнали на демонстрацію. Даже дідо, криволабий неборак, Вмісто корчми і курвів Біжить на політінформацію.