Читати книгу - "Земля у рівновазі, Альберт Гор"

Повідомлення щодо проблем з водою у Каліфорнії та впливу потеп­ління на снігопади в горах частково базуються на матеріалах слухання, проведеного сенатором Тімом Віртом та мною у Лос Анджелесі у 1989 р.

Інформація щодо підвищення рівня моря грунтується на аналізі Роджера Ревелле, Стефана Шнайдера, Лінн Едгертон, Майкла Оппенгей-мера та Джеймса Хансена.

Дані про західноантарктичний льодовий щит були отримані під час декількох зустрічей з дослідниками під час мого візиту туди у 1988 р. та, як зазначено у тексті, з роботи Роберта Біндшадлера.

Робота Лонні та Елен Томпсон щодо льодовиків, ще не була надру­кована, коли моя книга пішла до друку, але вона вже була прийнята та прорецензована. їхня робота є безпрецедентною за обсягом даних і може вважатися вагомим внеском до температурних досліджень.

Моя згадка про вплив підвищення рівня моря на прісноводні водоносні пласти базується на роботі Лестера Брауна та його колег у Волдвоч Інсти­туті.

Питання про те, як ліси притягують дощі, заслуговує ширшого роз­гляду. Хоча невеликі кількості діметилсульфіду виробляються в лісах, все ж вони відіграють принципову роль в океанах, де формують дрібні краплі хмар. Набагато більше значення в утворенні хмар над лісами відіграють терпени, які перетворюються шляхом окислення у сульфатні аерозолі. Недавні дослідження виявили, що індустріальні викиди сульфатів можуть мати такий самий вплив; дослідження також встановили зв'язок вмісту сульфатів у забрудненому повітрі з підвищеним хмароутворенням над континентальною частиною Сполучених Штатів.

Як відзначалося раніше, я зобов'язаний професорові Енеасу Салаті з Бразилії за матеріали з гідрології вологих лісів Амазонії.

Я скористався офіційними доповідями Світової програми захисту довкілля та Світової організації охорони здоров'я для наведення прик­ладів хвороб, спричинених неякісною питною водою. Робота Сандри Постел та її колег із Волдвоч Інституту була корисною при розгляді проблем, пов'язаних із зрошенням.

Розділ 6. Обговорюючи проблему знищення вологих лісів, я покладався на працю доктора Томаса Лавджоя зі Смітсоніанського інституту та на інформацію, отриману від бразильських учених під час мого візиту до вологих лісів у 1988 р.

Я також використав книги про вологі ліси, зазначені у бібліографії, та дослідження, проведені ініціативними групами, наприклад, Органі­зацією захисту вологих лісів.

Цитата Жозе Лютценбергера взята з його промови на Міжпарла­ментській конференції з питань глобального довкілля 29 квітня 1990 р.

У цьому розділі я також використав матеріали численних офіційних доповідей Програми захисту довкілля Організації Об'єднаних Націй. Під час відвідання її штаб-квартири у Найробі в 1991 p., мене найбільше вразив обсяг проведених вченими робіт з усіх згаданих у цьому розділі проблем.

Наведена цифра — 40 відсотків енергії фотосинтезу споживається людьми — узята з часто цитованого дослідження Пітера М. Вітусика та інших. Хоча їхня методологія описана до найменших подробиць, їхні висновки, на думку деяких учених, не є безсумнівними.

Розширення пустелі Сахари варте детальнішого розгляду. Спеціалістів у цій галузі роками дратувало просте припущення нефахівців, що пустелі неухильно просуваються вперед, оскільки польові перевірки часто виявля­ли зелені райони в тих місцях, де, як вважалося, повністю господарювала пустеля. Останні дослідження, що включали супутникове спостереження, виявили, що Сахара насправді здійснює нерегулярні рухи вперед та назад — інколи в одному напрямку протягом кількох років. Але загальна тенденція, очевидно, за останні двадцять років полягала радше у наступі, ніж у відступі.

Дослідження Мамадоу було представлене ним особисто на Всепланетній конференції, проведеній у Парижі в 1989 р.

Розділ 7. У цьому розділі я використав чимало ідей з низки книг, зазна­чених у бібліографії. Я особливо рекомендую California Lands Project за його загальну збалансованість. Крім того, я використав інформацію з приватних бесід з Норманом Маєрсом, спеціалістом у цій галузі, та прекрасну статтю з журналу «Нешнл Джеогрефік». Я також скористався дослідженнями Національної академії наук та стенограмами дискусій між експертами, організованих Кейстоунським центром.

Розділ 8. Багато матеріалів цього розділу грунтуються на конгресових слуханнях з питань захоронення шкідливих відходів у Сполучених Шта­тах та в усьому світі, які я проводив протягом тринадцяти років. Під час цих слухань я почав глибоко поважати роботу Дослідницької служби Конгресу і використав декілька досліджень, які вона здійснила у цій галузі впродовж багатьох років. Крім того, я використовував матеріали Головного статистичного управління, яке також проводило власні дослідження в цьому напрямку. Я виявив дуже гарну серію розслідувань газети «Ньюсдей», які пізніше були опубліковані окремою книгою, а також прекрасне розслідування зворотних вантажів, проведене газетою «Сіетл Пост-Інтелінджер». Я також використав офіційні доповіді Агентства захисту довкілля та Програми ООН з охорони довкілля.

Монолог бездомного восьмирічного хлопчика був надрукований у «Нью-Йорк Таймс» у жовтні 1990 р.

Розділ 9. Цифри щодо суми позики взяті з Бюджетного офісу Конгресу. Соціологічні дослідження, які свідчать про зростаючу відразу населення до політичних питань, друкувалися в багатьох засобах масової інфор­мації, останній раз — у «Вашингтон Пост» у листопаді 1991 р.

Дані про скоординовану стратегію між Сполученими Штатами та Саудівською Аравією надійшли від численних учасників підготовчих зустрічей в рамках переговорів з питань зміни клімату в 1991 р.

Звинувачення проти міністра охорони довкілля у Сараваку були вису­нуті під час виборчих кампаній у Малайзії протягом останніх двох років.

Розділ 10. Моя позиція щодо економіки природокористування грунтується на серії слухань, де я був головою, Об'єднаного економічного комітету з метою детального вивчення цього питання. Перед цими слухан­нями, у 1990 р. я провів серію неформальних зустрічей за круглим столом з провідними експертами в цій галузі: Конном Нагентом, доктором Моханом Мунасінгом, доктором Салахом Ель Серафі, доктором Генрі Пескіним, доктором Керол Карсон, Барбарою Брамбл та доктором Пітером Бартелмусом.

Я особливо зобов'язаний докторові Роберту Реппето, доктору Герману Дейлі, доктору Роберту Констанзі та Стефану Відерману. Існує різниця між великою увагою, сконцентрованою деякими бізнесовими економіс­тами на мікроекономіці цього питання, та відносною відсутністю уваги до макроекономіки проблеми.

Розділ 11. Моя позиція щодо технології та її впливу на відчуття і мис­лення увібрала дуже багато з праць двох великих мислителів Маршалла Маклугана та Мауріса Мерле-Понті. Першого я вивчав як студент молод­ших курсів, другого — як старшокурсник богословського факультету.

Обговорення проблеми міграцій кенійських племен ґрунтується на особистому дослідженні та бесідах із захисником довкілля Кенії Річардом Лікі. Роздуми Октавіо Паза були надруковані в газеті «Нью Йоркер». Знаменитий експеримент Еріксона з дітьми та кубиками описаний в книзі «Дитинство та суспільство». Цитована фраза отця Томаса Бері — з особистої бесіди, хоча я розумію, що вона увійде до