Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Таємниче полум'я цариці Лоани 📚 - Українською

Читати книгу - "Таємниче полум'я цариці Лоани"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Таємниче полум'я цариці Лоани" автора Умберто Еко. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 117 118 119 ... 125
Перейти на сторінку:
на землю, охоплені багатобарвними спалахами, ракети Мінґа, нищачи на площі Людей-Левів. І падали Люди-Соколи, огорнені пломенем.

Тоді заволав Мінґ тваринним криком, і полетів його трон униз сходами, збиваючи його боязких придворних.

По смерті тирана зникли всі звірі, що з’являлися з усіх усюд. Під Урацою розійшлася безодня, на дні якої клекотав сірчаний вир, і провалилась цариця туди, а потім знову сходила сходинками до ліцею, і над ліцеєм постало Місто з кришталю та інших коштовних каменів, що сяяло всіма веселковими кольорами й заввишки було у дванадцять тисяч стадіїв, а стіни яшмові, як щире скло, були заввишки сто сорок чотири лікті.

У ту саму мить, після тривалих пломенів і водяних парів туман розрідився, і я побачив сходи ліцею, вільні від усіх чудовиськ, білосніжно-сяйливі проти квітневих променів сонця.

Я повернувся, повернувся до дійсності! Сурмлять семеро сурм: з оркестру «Четра» маестро Піппо Барціцци, оркестру «Мелодика» маестро Чініко Анджеліні й оркестру «Ритмо Симфоніка» маестро Альберто Семперіні. Усі двері ліцею розчинені настіж — їх притримує мольєрівський лікар з «Удаваного хворого» з пастилками від головного болю «Фіат», що, вдаривши жезлом, сповіщає початок великого ходу Архонтів[273].

Першими вийшли чоловіки. Спускаючись сходами, вони стали по обидва боки сходів, немов стрій янголів, що мають намір зійти з усіх семи небес, у сорочках у розстрочку й білих штанцях, схожі на шанувальників Діани Палмезі.

Побіля підніжжя сходів з’являється Мандрейк The Magician, він спритно крутить своєю паличкою. Мандрейк сходить сходами, знімаючи циліндра на знак вітання, і з кожним його кроком наступна сходинка загоряється, й він наспівує: I’ll build a Stairway to Paradise, with a new step ev’ry day, I’m going to get there at any price, Stand aside, I’m on my way![274]

А зараз Мандрейк тицяє палицею до неба, сповіщаючи появу Леді-Дракон, обтягненої у чорний шовк. На кожній сходинці студенти знімають перед нею капелюха на знак захоплення, а вона виводить голосом саксофона млосно: «Сентименталь, ця ніч нескінченна, ці небеса осінні й троянда зів’яла, моєму серцю при надії геть усе шепоче про любов, мліючи в чеканні щастя вечірнього у годину, годину поруч із тобою».

Врешті, слідом за нею сходять Ґордон, Дейл Арден і доктор Царро, що вже повернулись на нашу планету, наспівуючи: «Blue skies, smilin’ at me, nothin’ but blue skies do I see, Bluebirds, singin a song, nothin’ but bluebirds all day long»[275].

А слідом за ними з’являється Джордж Формбі зі своїм укулеле й виспівує, посміхаючись своєю кінською усмішкою: It’s in the air this funny feeling everywhere that makes me sing without a care today, as I go on my way, it’s in the air, it’s in the air... Zoom zoom zoom zoom high and low, zoom zoom zoom zoom here we go...[276]

Наспівом, скандуючи імена семи царів Рима, забувши ім’я останнього, стрімголов котяться семірко гномів, слідом прискоком біжать Міккі-Маус зі своєю подружкою Мінні, за ними під мелодію «А Піппо і не знав» під ручку чимчикують Гораціо та корова Кларабелла, обтяжена діадемами з власного скарбу. Слідом поспішили Піппо, Пертика та Пала, Чіп, Курка й Альваро, майже корсар, поряд — Алонсо-Алонсо на прізвисько Алонсо, раніш засуджений за викрадення жирафеняти, і тут-таки слідом, під ручку, Дік Фульміне, Дзамбо, Барейра, Біла Маска й Флаттавіон, наспівуючи пісеньку «Ой у лісі партизан», слідом маршем пройшлися геть усі хлоп’ята з «Серця» Де Амічіса, під проводом Дероссі, з маленьким ломбардійцем-розвідником, з сардинським барабанщиком та панотцем Коретті, чия долоня досі була тепла від королівського потиску. Вони наспівували «Прощавай, Луґано прекрасне, женуть нас без вини, тепер в далеку далечінь анархісти мають йти». Франті з винуватим виглядом плентався в останньому ряду, наспівуючи «Люлі, люлі, засни, Ісусе любий...»

Спалахнув феєрверк. Залляте сонячним промінням небо заблищало розсипом золотих зірок, на сяйливі сходинки звалилися Термогеновий Блазень, що дихає полум’ям, п’ятнадцять дядечків Ґаетано й Людина-Пресбітеро з купою олівців замість волосся, їхні кінцівки знавісніло вибивали чечітку у ритмі «І am yankee doodle dandy», з видань «Бібліотеки для юнацтва» вибігла цілісінька юрба дорослих та малих: Джильола з Коллефйоріто, виводок Лісових вуханів, синьйорина з Сольмано, Джанна Превенті, Карлетто з Керноеля, Рампікіно, Едітта, спадкоємиця Ферлака, Сюзетта Моненті, Мікеле з Вальдарти, Мельхіоре фьямматі, Генріх з Вальневе, Валія та Тамариск, навалою летючих привидів верховодила Мері Поппінс, геть усі були зодягнені у військові берети, як у хлопчаків з вулиці Пала[277], і мали довжелезні носи, як у Піноккіо. Ритмічно вибивали милицями Кіт та Лисичка вкупі з конвоїрами[278].

А потім, як за знаком психопомпа[279], з’являється Сандокан. Він зодягнений у туніку з індійського шовку, оперезану на талії широким блакитним поясом, прикрашеним коштовним камінням, і тюрбан, закріплений діамантом величиною з волоський горіх. З-за пояса видніється руків’я пістоля мистецької роботи й ятаган у піхвах, інкрустованих рубінами. Сандокан виводить своїм баритоном: «Майлу, під небом Сингапуру, де під укривалом золотих зірок зародилось наше кохання», а за ним слідом — його вірні «тигрики», спраглі до крові, з ятаганами у зубах, нахвалюють: «Момпрасем, наша флотилія, що потішалася з англійців, звитягу несе над Мальтою, Александрією, Судою й Ґібралтаром...»

А ось і Сірано де Бержерак, вийняв шпагу з піхов і, наспівуючи баритоном трішки у ніс, звертаючись широким жестом до глядачів, запитує: а чи знаєте ви мою сестричку, дивачку модернову й симпатичну, в світі не знайти іншої такої, щоб танцювала буґі-вуґі, з усмішкою щирою, англійською звабливою тобі шепотіла for you.

За Сірано з’являється манірна Жозефіна Бейкер, але тепер уже голенька, хіба що оперезана банановою спідничкою навколо стану, просто як ті калмички з книжечки «Раси й народи землі», й ніжно наспівує: «О, як страждаю й мучуся я, лиш подумавши, як згрішив я проти свого Отця...»

Далі, співаючи, що кохання такого більше не буває, йде сходами Діана Палмезі: «Il n’y a pas, il n’y a pas d’amour heureux», слідом Янез де Гомера щебече на іспанський манер «О, Маріє, ла О, дай поцілую тебе, о Маріє, ла О, як жадаю тебе кохати, лиш погляну на тебе одненьку й не можу встояти, рідненька»; до них приєднується нільський кат з Леді Вінтер. Він, крізь сльози, промовляє: «Твоє волосся — золоте колосся, жадані

1 ... 117 118 119 ... 125
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Таємниче полум'я цариці Лоани», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Таємниче полум'я цариці Лоани"