Читати книгу - "Шляхи свободи. Відстрочення"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
«Не хочу, — подумав він, щосили стиснувши ґрати. — Не хочу! Не буде цього!» Він різко обернувся, всміхаючись, глянув на вікна, що сяяли на сонці. Він почувався дужим; в глибині душі зринула якась невеличка тривога, яку він починав упізнавати, тривога, яка додавала йому певности. Будь-хто; будь-де. Він більше нічим не володів, ніким більше не був. Похмура позавчорашня ніч не минеться марно; та страшенна хапанина не буде геть марнотною. Нехай вони ховають свої шаблі до піхов, як їм так хочеться; нехай розпочинають війну, нехай не розпочинають, начхати мені на них; мене вони не ошукали. Акордеон замовк. Матьє знову почав кружкома ходити дворищем. «Я залишуся вільним», — подумав він.
Літак описував широкі кола над Бурже, чорний хвилястий вар наполовину затопив посадковий майданчик. Леже нахилився до Даладьє і гукнув, показуючи на нього:
— Який натовп!
Даладьє і собі глянув; він обізвався вперше після їхнього вильоту з Мюнхена.
— Вони прийшли, щоб натовкти мені пику.
Леже не заперечив. Даладьє стенув плечима.
— Я їх розумію.
— Все залежить від охорони, — зітхнувши, сказав Леже.
Він увійшов до кімнати, в руці він тримав газети; понуривши голову, Івіш сиділа на ліжку.
— Отак-от! Сьогодні вночі підписали.
Вона звела очі, в нього був щасливий вигляд, та він замовк, зненацька збентежившись від погляду, який вона втупила в нього.
— Ви хочете сказати, що війни не буде? — запитала вона.
— Авжеж.
Не буде війни, не буде літаків на Парижем; стелі не заваляться від бомб — треба буде жити.
— Війни не буде, — схлипуючи, сказала вона, — війни не буде, а ви тішитеся!
Мілан підійшов до Анни. Він спотикався, очі його були червоні. Він доторкнувся до її живота і сказав:
— Ось кому не поталанить.
— Що?
— Малюкові. Не поталанить йому, кажу.
Накульгуючи, він дійшов до столу й налляв собі чарку горілки. То була вже п'ята зранку.
— Пам'ятаєш, — сказав він, — ти гепнула на східцях? Я подумав було, що в тебе буде викидень.
— Та й що? — сухо поспиталася вона.
Він обернувся до неї з чаркою в руці; вигляд у нього був такий, ніби він виголошує тост.
— Так було б ліпше, — посміхаючись, сказав він.
Вона глянула на нього: він піднімав чарку до рота, й рука його ледве тремтіла.
— Може, — сказала вона. — Може, так було б і ліпше.
Літак сів. Даладьє насилу вийшов із салону й ступнув на трап; він був блідий. Почувся несамовитий галас, й люди побігли, розірвавши поліційний кордон і поваливши загороди; Мілан перехилив чарку і, регочучи, виголосив: «За Францію! За Англію! За наших славетних союзників!» Потім щосили пожбурив чарку в стіну; вони волали: «Слава Франції! Слава Англії! Нехай живе мир!», в руках вони тримали знамена і букети. Даладьє зупинився на першій сходинці; він приголомшено дивився на них. Потім обернувся до Леже і процідив крізь зуби:
— Йолопи!
Примітки
1
Ну (що скажете)? (нім.) — прим. пер.
2
Німецькою, прошу! (нім.) — прим. пер.
3
Довбешко ти свиняча! (нім.) — прим. пер.
4
Потрібне підкреслити
5
Те саме
6
Нічия земля (англ.) — прим. пер.
7
Боже, Боже, чому ти покинув мене? (З Евангелія) — прим. пер.
8
З вірша Артюра Ремба — прим. пер.
9
Перший рядок з сонета Стефана Малларме «Надгробок Едгара По». Переклав з французької Михайло Москаленко. Цит. за виданням: Стефан Малларме. Вірші та проза — К.: «Юніверс», 2001, стор. 119 — прим. пер.
10
Палац спорту (нім.) — прим. пер.
11
Тухлятина (фр.) — прим. пер.
12
Я шукаю Саллі (англ.) — прим. пер.
13
Філе з телятини (фр.) — прим. пер.
14
Медовий місяць (англ.) — прим. пер.
15
«Коли місяць зазеленіє» (англ.) — прим. пер.
16
Будь ласка, музику, маестро (англ.) — прим. пер.
17
Був у мене товариш (нім.) — прим. пер.
18
Негритянський музичний інструмент — прим. пер.
19
Кит (фр.) — прим. пер.
20
Це людина (лат.) — прим. пер.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Шляхи свободи. Відстрочення», після закриття браузера.
