Читати книгу - "Маятник Фуко"

Точнісінько те саме, що мав на меті зробити полковник, публікуючи свою історію. Примусити когось вийти з мовчанки.

Тут була одна біла пляма, якась пауза, недомовленість, прогалина. У гробниці R. C. було написано не лише post 120 annos patebo, що було нагадуванням про періодичність побачень, там містився також напис Nequaquam vacuum. Не «порожнеча не існує», а «порожнечі не повинно існувати». А все ж порожнеча утворилася, і її треба було заповнити!

Але я знову запитував себе: чому мова про це зайшла в Німеччині, де четверта лінія все одно повинна була просто зі святою терплячістю очікувати, аж надійде їх черга? Німці не могли скаржитися — 1614 року — на недійшлу зустріч у Марієнбурзі, адже побачення в Марієнбурзі було передбачене на 1704 рік!

З цього можна було зробити лише один висновок: німці побивалися тому, що не відбулася попередня зустріч!

Ось де ключ! Німці четвертої лінії скаржаться, що англійці другої лінії загубили французів третьої лінії! Нема жодного сумніву. В тексті можна знайти алегорії, зрозумілі навіть для дитини: при відкритті гробівця С. R. знаходять підписи братчиків першого та другого гуртка, але нема підписів третього! Португальці й англійці там, а де ж французи?

Словом, обидва розенкройцерівські маніфести давали зрозуміти — якщо вміти їх читати — що англійці загубили французів. Згідно з іншим припущенням, англійці єдині знали, де можна знайти французів, а французи були єдиними, які знали, де шукати німців. Але навіть якщо 1704 року французи відшукали німців, вони з’явилися до них без двох третин того, що вони повинні були їм вручити.

Роза і Хрест виходять із криївки, ризикуючи всім, адже це єдиний спосіб урятувати План.

71

Ми навіть не знаємо напевно, чи Братчики другої лінії володіли тою ж мудрістю, що й перша лінія, ані не знаємо, чи вони були допущені до знання усіх таємниць.

(Fama Fraternitatis, in Allgemeine und general Reformation, Cassel, Wessel, 1614)

Я негайно розповів усе Бельбо та Діоталлеві: вони погодилися, що таємний сенс маніфестів абсолютно ясний навіть для окультистів.

«Тепер усе зрозуміло», сказав Діоталлеві. «Ми подурному вперлися на думці, що план був заблокований при переході від німців до павликіян, насправді ж його виконання зупинилося 1584 року, при переході від Англії до Франції».

«Але чому?» поспитав Бельбо. «Хіба у нас є підстави вважати, що 1584 року англійцям не вдалося зустрітися з французами? Англійці ж знали, де Криївка, щобільше, вони єдині це знали».

Він хотів знати правду. І ввімкнув Абулафію. Для початку запитав про пов’язання лише між двома фактами. І вийшло таке:

Мінні — наречена Мікі-Мауса

Тридцять днів має листопад, квітень, червень та вересень

«Як це розуміти?» запитав Бельбо. «Мінні має побачення з Мікі-Маусом, але помилково призначає його на тридцять перше вересня, і Мікі-Маус…»

«Стійте!» сказав я. «Мінні могла б припуститися такої помилки, лише якби вона призначила побачення на 5 жовтня 1582 року!»

«Чому б то?»

«Григоріянська реформа календаря! Все цілком зрозуміло. 1582 року набуває чинности григоріянська реформа, яка виправляє юліанський календар і, щоб відновити рівновагу, скасовує десять днів місяця жовтня, від 5 до 14!»

«Але ж зустріч у Франції призначена на 1584 рік, у ніч на святого Івана, 23 червня», сказав Бельбо.

«Справді. Але, якщо не помиляюся, реформа була здійснена не всюди відразу». Я зазирнув у Вічний Календар, що його ми мали в нашій шафі. «Ось, реформа була оголошена 1582 року, і було знесено дні від 5 до 14 жовтня, але це стосується лише папи. Франція приймає реформу 1583 року і скасовує дні від 10 до 19 грудня. В Німеччині відбувається розкол — католицькі терени, як і Богемія, приймають реформу 1584 року, тоді як протестантські терени приймають її 1775 року, розумієте, майже через двісті років, не кажучи вже про Болгарію — це теж треба врахувати, — яка приймає її лише 1917 року. Подивімось тепер на Англію… Вона переходить на григоріанський календар 1752 року! Зрозуміло, у своїй ненависті до папістів англіканці теж зволікають впродовж двох століть. І тепер вам зрозуміло, що трапилось. Франція скасовує десять днів наприкінці 1583 року, і на червень 1584 року всі вже звикають до нового календаря. Але коли у Франції маємо 23 червня 1584 року, в Англії всього лиш 13 червня, і запитайте себе, чи добрий англієць, навіть будучи тамплієром, а особливо у ті часи, коли інформація поширювалася ще повільно, звернув би увагу на такі речі. У них ще й сьогодні лівосторонній рух і вони знати не хочуть десяткової метричної системи… Отже, англійці з'являються у Криївці 23 червня за своїм календарем, яке для французів є вже 3 липня. І вельми можна припустити, що ця зустріч напевно не мала відбуватися під звук фанфар, то було таємне побачення в домовленому місці й у домовлений час. Французи прибувають у це місце 23 червня, чекають день, другий, третій, сьомий, а потім подаються геть, гадаючи, що щось трапилося. Можливо, вони у розпачі втрачають надію саме напередодні, 2 липня. Англійці прибувають 3 липня і не знаходять нікого. Може, й вони чекають іще вісім днів, але все одно ніхто не приходить. Так два великі магістри загубили один одного».

«Вищий клас», промовив Бельбо. «Все так і було. Але чому діяти починають німецькі розенкройцери, а не англійці?»

Я попросив день часу, понишпорив у своїй картотеці й повернувся до офісу, сяючи від гордощів. Я знайшов слід, на перший погляд ледь помітний, але саме так працює Сем Спейд, його орлиний погляд не оминає увагою навіть найнезначнішої речі. Близько 1584 року Джонові Ді, магові й кабалістові, астрологові англійської королеви, було доручено вивчити реформу юліанського календаря!

«Англійці зустрілися з португальцями 1464 року. Виглядає на те, що після цієї дати Британські острови охопила кабалістична лихоманка. Англійці опрацьовують те, що вони дізналися, і готуються до наступної зустрічі. На чолі цього відродження магії та герметики стоїть Джон Ді. Він закладає приватну книгозбірню в дусі тамплієрів Провену, яка складається з чотирьох тисяч томів. Скидається, що у своїй Monas Ierogliphica він черпає натхнення прямо зі Смарагдової таблиці, біблії алхіміків. І що ж робить Джон Ді починаючи з 1584 року і