Книги Українською Мовою » 💛 Публіцистика » Спомини 📚 - Українською

Читати книгу - "Спомини"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Спомини" автора Йосип Сліпий. Жанр книги: 💛 Публіцистика / 💛 Езотерика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 117 118 119 ... 334
Перейти на сторінку:
один надзиратель через знакомого. І справді, було це велике щастя не попасти в таку лапку.

Десь по шести місяцях я довідався потайки, що будуть вивозити політичних в’язнів з Полярії. На списку був я і єпископ Чарнецький, а отця Градюка оставляли на місці задля недуги. Коли ми від’їздили, то він плакав, але не було ради. На Інті я одержав листи від отця-каноніка Ковальського і професора Ґробавера, і ще там від когось, але з отцем-каноніком Ковальським я нігде не зустрічався, тільки здавалось, що раз в тюрмі чув його голос. Був там ще якийсь доцент з Харкова, лікар-оператор, який часом дещо поміг, але треба було йому оплачувати посилкою. Я заслаб був там на тромбофлебіт з 39° горячки, і він мене тоді лікував.

Нас зібрали цілий поїзд, біля 1000 в’язнів, і відставили десь весною 1948 року, бо вже сонце не заходило на Потьму. Злодії обікрали нас всіх знову, а опісля конвой забирав, що остало. Там я стрінув також професора Ґробавера. Він був культурною і образованою людиною. Визнавався добре на зброї. На стацію вийшов давній знайомий Донець, лікар, і ще один лікар-українець, та докладали всіх старань, щоби нас дати до санвагона, але то не вдалося ні докторові-галичанинові, ні їм. Ніхто не знав, куди ми їдемо, і найскорше довідалися злодії, що на Потьму. Коли я мусів записуватися в секретарки, то спитав її потиху: “Куди нас відправляють?” Вона нічого не відповіла, тільки показала пальцем на блянкеті списку: “Дубровлаг” — це назва Потьми (Темняків), змінена на Дубровлаг[604].

Наш поїзд — то був цілий ешелон, десь зі 40 вагонів, а в кожному по 30–40 в’язнів. Командантом в нашому вагоні був ґенерал Сліпченко, порядна людина, який совісно роздавав сухарі, рибу, а часом на стації давали горячу зупу. Була дуже строга контроля над кожним вагоном, щоби хто з в’язнів не вискочив. Поїзд оминув Москву, по боці до Уралу, і десь по місяцю і більше ми приїхали на Потьму. З Потьми вглуб 50 км йде залізниця КҐБ, а по обох боках рейок є там по кількадесять ляґрів. Нас висадили чи не на сьомому ляґпункті. Там був професор Ґробавер і єпископ Чарнецький. У 1950 році єпископ Чарнецький скінчив свою п’ятилітню кару і виїхав на пересилку — Потьму, здавалося, в напрямі Москви і додому. Тим часом підставили йому там якогось провокатора, він сказав якесь необережне слово, і його знову засудили на десять літ та прислали на четвертий чи п’ятий ляґпункт. Коли я їхав до Києва, то тоді здибав його. Мав його продати якийсь хлоп-селянин з Закарпаття і якийсь там другий “приятель”[605].

Приїхав також на Потьму Василь Барвінський[606], один німецький ґенерал (забув його ім’я), один молодий німецький дипломат, російські професори. Був там також і професор Станіславський

1 ... 117 118 119 ... 334
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Спомини», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Спомини"