Книги Українською Мовою » 💛 Публіцистика » У карнавалі історії. Свідчення, Леонід Плющ 📚 - Українською

Читати книгу - "У карнавалі історії. Свідчення, Леонід Плющ"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "У карнавалі історії. Свідчення" автора Леонід Плющ. Жанр книги: 💛 Публіцистика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.
Електронна книга українською мовою «У карнавалі історії. Свідчення, Леонід Плющ» була написана автором - Леонід Плющ, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Є можливість скачати книгу у форматі PDF, EPUB (електронне видання), FB2 (FictionBook 2.0) та читати книгу на Вашому гаджеті. Бібліотека сучасних українських письменників "ReadUkrainianBooks.com". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "💛 Публіцистика".
Поділитися книгою "У карнавалі історії. Свідчення, Леонід Плющ" в соціальних мережах: 

📚 "У карнавалі історії. Свідчення" — це книга, яка переносить нас у глибини радянської епохи, розкриваючи особисті свідчення та думки відомого українського дисидента Леоніда Плюща. Ця праця є унікальним зразком літератури, яка відображає не лише історичні події, а й внутрішній світ автора, його боротьбу за свободу думки та слова.

Леонід Плющ — один із найвизначніших українських інтелектуалів та правозахисників XX століття. Народився 26 квітня 1938 року в місті Києві. Вивчав математику, проте згодом став активним учасником дисидентського руху. У 1972 році був заарештований і, після тривалого перебування в радянських психіатричних лікарнях, емігрував на Захід, де продовжував свою діяльність, виступаючи проти порушень прав людини в СРСР. Плющ написав численні праці, в яких детально описував механізми радянського репресивного апарату та методи боротьби з ним.

В книзі "У карнавалі історії. Свідчення" Плющ відкриває перед читачами складний та суперечливий світ радянської дійсності. Він ділиться своїми особистими переживаннями, розповідає про репресії, з якими зіткнувся, та про незламний дух, який допомагав йому вистояти. Ця книга є важливим документом епохи, який допомагає зрозуміти, як і чому люди боролися за свої права та свободи.

🌐 На сайті readukrainianbooks.com ви можете читати цю та інші книги безкоштовно і без реєстрації. Тут зібрані найкращі книги світу, включаючи бестселери та рідкісні видання, доступні українською мовою. Читання книг українською мовою сприяє не лише збагаченню словникового запасу, а й зміцненню національної ідентичності. Це важливий крок до розвитку нашої мови та культури.

📖 Книги — це вікно у світ знань та досвіду. Вони допомагають нам розширювати горизонти, розуміти історичні події та аналізувати сучасність. Читання українських книг є надзвичайно важливим для кожного з нас, адже воно сприяє зміцненню національної єдності та культурної ідентичності. Саме тому сайт readukrainianbooks.com пропонує своїм читачам безкоштовний доступ до багатої колекції літератури, яка допомагає розвиватися як інтелектуально, так і духовно.

🌟 "У карнавалі історії. Свідчення" Леоніда Плюща — це не просто книга, а справжнє свідчення часу, яке варто прочитати кожному, хто цікавиться історією, правами людини та боротьбою за свободу. Читайте українською на readukrainianbooks.com і відкривайте для себе нові горизонти знань та мудрості!

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 ... 199
Перейти на сторінку:

ПІСЛЯМОВА[1]

Коли в часи перебудови В. Максимов, головний редактор «Континенту», запропонував мені перевидати у Москві цю книгу, я погодився, але без великого ентузіязму. Якби це не виглядало кокетуванням з читачем, то признався б, що не подобається вона мені ні за формою викладу матеріаялу (відчувається поспіх, забагато дисидентського пропагандизму й моралізму), ні за самим підбором його (забагато конспірації). Та й марксист… Для чого ж підтримувати Горбачовські ілюзії? Неприємно й те, що знайомство з новим читачем починається з Москви. Але з Києва пропозицій не було.

Взагалі, кому це сьогодні потрібно? Написана книга для західних людей. Про радянську дійсність радянські люди знають самі, історія тюрем та дисидентства вже досить добре висвітлена в численних наукових та художніх працях…

Але Максимов нагло помер, на витримавши нахабної морди «демократії», і питання перевидання в Москві само по собі зникло.

Сьогодні ситуація дещо змінилась. Вже з’явилося покоління, що не є в-собі-радянським, для якого той карнавальний час, минуле незнані. Політика є історія, обернута в майбутнє. Ми не можемо змінити минулого, але можемо його переосмислити, і залежно від того, який сенс ми вкладемо в історію, визначиться майбутнє. Тому навіть наївний марксизм-ленінізм «ліричного героя» цієї книги має свій позитив свідчення суб’єкта в собі й крах ілюзій.

І все ж книга застаріла, насамперед для автора, — на того, що писав її, я дивлюся майже так само відчужено, як він на свого «персонажа». Згадую перші приїзди в Україну наприкінці перебудови. Майже жодного ностальгічного спогаду… Жахнувшись, спитав у друга, що в ті проминулі часи відбував покарання за антирадянську пропаганду.

«Те саме було і в мене, коли повернувся із заслання до Києва». Найбільше відчуження було від людей мого покоління, і особливо знайомих. Таке враження, що вони зупинилися там і тоді, де ми розпрощалися. Дійсно, стагнація. В якомусь сенсі цей період вмираючого звіра був жахливіший, ніж сталінський, жорстокий, всевинищуючий, але тут наче сам час зупинився, замерз, як у барона Мюнгавзена, й тепер із замерзлих душ виходить лише «гласность», недоказане, недодумане в 60-ті роки й не розвинуте потім. Ось так читаю і цього «младо-марксиста». (Згадується дотепна й зла назва рецензії в паризькій «Русской мислі»: «Мутант на склоне», парафраза твору Стругацьких «Улітка на склонє»). Власне, де вони, мої вчителі філософські, младо-марксисти? Вони, окрім замерзлих, самі пройшли великий шлях, одні — в християнство, другі в російський месіяністичний шовінізм, треті вийшли за межі імперських опозицій і стали дійсно філософами.

І все ж, чи потрібно щось міняти? Якщо міняти, то радикально, тобто писати нову книгу, на що не маю ні часу, ні бажання. Врешті-решт, автор сам є частиною того карнавалу, який він описує. Та й поняття карнавалу, в моєму, не-бахтінівському сенсі, поглибилось. Врахуймо, що сам Бахтін змушений був ховати релігійне своє підґрунтя, свій зв’язок з такими філософами, як Бубер. Без цієї підоснови карнавал дуже легко скочується в паганізм. Теорії Бахтіна були засобом самоосмислення демократичного руху, але деякі з бахтініанців обернули його ідеї до чорної сотні, що б там не казав про ту сотню сам Солженіцин.

Слід було б врахувати критичні зауваги, побажання читачів, серед яких були й персонажі книги. Ось, наприклад, я подарував бебелівську фразу «Антисемітизм є соціалізм для дурнів» Енгельсові. Виправляти не буду, бо сама ця помилка є свідченням про час і про автора. Чи багато хто з нас, марксистів, знав того Бебеля? Тому й вийшло за анекдотом про радянського інтелігента, який не відрізняє Гоголя від Гегеля, Гегеля від Бебеля, Бебеля від Бабеля тощо… (У Франції якось попав на конгрес анархістів і був вражений, коли побачив у Елізи Рюклє — «так, так, чув про неї» — чималу бороду.) З тим-таки антисемітизмом мав мороку. Один із французьких істориків, і непоганий, якось публічно підтримав у газеті наш виступ на захист С. Петлюри: «Так, Петлюра не був антисемітом, що серед українців, як свідчить Л. Плющ, рідкість». Дзвоню, обурююсь, зустрічаємось. «Де я таке писав чи говорив?» — «А ось у вашій книжці, на сторінці 16…» — «Та це ж я про себе, а не про українців». — «Я не хотів Вас ставити у незручне становище». «Але ж я сам поставив. Хіба Ви не бачите, що це комсомольський антисемітизм, навіяний загальнорадянською, офіційною пропагандою? Ви ж бачите, що цей хлопчисько навіть пізніше рветься стати гебістом та стукачем. Та й не почуває він себе українцем. Це — малорос, та ще й совєтський. Для чого нам такий захист Петлюри, якщо пляма з нього переноситься на весь народ?» Професор, хоч і не вибачився публічно, але зробив потім кілька непоганих телепередач про Україну. Було й інше. Один з дисидентів звинуватив: «Як Ви посміли писати про український антисемітизм? Нема в нас антисемітизму». Точнісінько, як партєйна людина 70-х.

Більш цікавими були ситуації навколо самої книги. Для людини, що прийшла в літературу випадково й не збиралася бути літератором, виникали ситуації дивні… й смішні, або не дуже. Почну з мого італійського Перекладача, а потім і друга, Серджіо Рапетті, якого Буковсь-кий ніжно обізвав Серьожа Репкін (переклад прізвища: хтось у родині, здається бабця, була росіянка). Дзвонить: «Льоня, ти получіл вторую премію (одну із десяті) за лучшую історічєскую кніґу в етом ґаду. Напіші речь, такую, штоби жюрі даже не сомневалось, кому вручіть первую премію. Ето — замок в Тоскане, правда, лішь на десять лет». Вся родина аж затихла, два дні ніхто не галасує: «Тато пише… Тсс…: Ти ж напиши, щоб усе журі ридало». Написав, родина рюмсає: «Просто на Нобля!» Від Серджіо вітання — «Без сумніву — ти». Але потім дзвонить: «Ти знаєш, це був автомат, жеребок». І що найбільш образливо, що ця італійська сука-фортуна вибрала комуніста… Але так йому й треба, бо підтекст таких премій простий — хтось вкладе гроші в палац (це ми — на ремонт палацу?..), а потім він, палац, піде під туризм чи що… Та все одно, написав для Серджіо віршик «Тоска по Тоскане». І тут лихо… через кілька років прочитав цей каламбур у Мандельштама. Вкрав класик… Взагалі з крадіжками в літературі кепські справи. Якось попали на вечір російської еміграції, всіх трьох. Я іронічно кинув: «Трі Грації еміграції». Не жартуй! — бо через деякий час прочитав це у когось, кого вважають за поета… Ще гірше було, коли писав про російський радянський фашизм. Знов

1 2 ... 199
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «У карнавалі історії. Свідчення, Леонід Плющ», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "У карнавалі історії. Свідчення, Леонід Плющ"