Читати книгу - "Корона Медіаносу. Балада про тигрів, собак та щурів, Арія Вест"

На устах його виникла м’яка усмішка:

― Я що? Помер? Ваша Величносте, ти ж і сама знаєш, така нечисть як ми з тобою…

Релі враз схопила його ліву руку і піднесла догори, вказуючи на алевіати.

― А це… це… ― вона виглядала такою розгубленою, що Веймонд просто не міг відвести від неї очей.

Знизивши плечима і не забираючи свою руку із її, він зронив:

― Зовсім не сковує мої сили. Всього лиш вистава. Це ж твоя ідея була добровільно здатися у полон, аби вияснити усе у цих двох?

― Я… так, ― чомусь лише тепер відчувши себе ніяково, Релі блискавично відпустила руку юнака. Кашлянувши, проказала більш впевнено: ― Так.

Веймонд м’яко проговорив, коли дівчина поступово віддалялася від нього, цього разу уже уважно позираючи собі під ноги:

― Ваша Величносте, я здогадався, хто викрав Дзеркало Багатодушшя іще до того, як король Даріен дав тобі це завдання.

Все ще будучи дещо розгубленою, Релі покосилася на Лісанну й Давіса:

― І це тому…

― Так. Я послав їх усе владнати, от тільки… не думав, що вони виявляться таким же непотребом, як і ці штуки на моїх руках.

І враз одним лиш поглядом розбив прокляті браслети на мільйони металевих осколків, що посипалися йому під ноги!

От же ж і правда. Якщо вже він міг розбити алевіати одним лиш поглядом, тоді й перебити усіх цих льодяних монстрів, ведмедів і хтозна-що ще там у них є, для нього не складе жодних труднощів!

Релі заклякла, поволі повертаючись до двох слуг.

Лісанна поспішила зауважити:

― Ми ― не непотріб!

Давіс поруч, однак, уїдливо промовив:

― Аякже, непотріб. Поглянь, твоя сфера схожа на дупу ледь живого світляка!

Від цих слів Лісанна вся аж розпашілася від люті:

― Що?! А сам то?! Скільки разів намагався витягти нас звідси???

― Сама б спробувала! Це до біса нереально, поки наверху ця штука!

Релі поспішила поцікавитися:

― Яка штука?

Лісанна викрикнула:

― Магічне поле! Щоб вибратися назовні, треба наситити його достатньою кількістю магії!

Тут же озвався Веймонд, голосом протяжним і цілковито впевненим:

― Гадаю, тобі, принцесо, не забракне магії, щоб знищити бар’єр. Навіть із цими штуками на руках.

Релі мимоволі зиркнула на алевіати на своїх руках. Судити про те, зможе вона чи не зможе, ось так, не спробувавши, вона однозначно не стала б.

Розвернувшись до усіх, де Вантелл проговорила:

― В будь-якому випадку, нам поки не слід вибиратися назовні. Вони залишили нас тут, а значить ми їм для чогось потрібні.

«А значить, для чогось їм потрібна я, ― прозвучало у ту ж мить в голові Релі. ― Вей та його помічники тут чисто з випадковості».

Раптово на ноги піднявся Давіс:

― Як ви сюди потрапили?

― Через дзеркало. До речі, ― мовила Релі, і поглянула на Короля Скорпіонів: ― Я підозрюю…

Веймонд зрозумів її без зайвих слів, голос його звучав виважено й спокійно:

― Так, це було воно. Блискуче закляття маскування. Серед них немає відьом, тож підозрюю, гаряча і холодна королеви уклали угоду, аби заманити нас сюди.

― З Ірвін? ― насупилась Релі.

Її дивували масштаби. Украсти Дзеркало Багатодушшя просто, щоб заманити сюди її. Чого насправді хочуть Кіара та Адріель?

― Якби ж то ми могли підслухати їхню нараду, ― пробурмотіла Лісанна, підсуваючи під себе коліна.

І тут до Релі прийшло несподіване осяяння:

― Взагалі-то, ― протягнула вона загадковим голосом, сповненим ідеєю. ―  Ми можемо навіть побачити.

Привіт, читачу! 

Звісно, ви не непотріб, дорогенькі юні мисливці! Ти ж також любиш цих двох скалок в дупі, правда? 

З тебе лайк - автору приємно❤️
Коментуй про свої враження, ділися переживаннями та обговорюй сюжет у коментарях)))