Читати книгу - "Апостол черні"

Ось таке вражіння критика після одноразового прочитання рукопису.

З уваги на те, що восени 1935 року минає 70 літ від дня народження великої Письменниці (народилася в глибині буковинських Карпат, у містечку Ґурагуморі, дня 27 листопада 1865 року), повинно видання найновішої знаменитої Її повісті стати за загальний, усенародний Її привіт у 70-ліття Її народження!

Твір зрілого віку Високодостойної Ювілятки повинен буде масово розійтися між українським громадянством, щоб воно таким чином сплатило їй, у рік ювілею, в 49-тий рік літературної творчости, — свій довг удячности.

Ласкаві замовлення на чудову повість Д[окто]ра Ольги Кобилянської п[ід] з[аголовком] «Апостол черні» прохається слати на адресу:

В[идавницт]во «Універсальна бібліотека»

В Станиславові, вул. Собіського, Ч. 24.

«Союзна друкарня» Станиславів

На великій (тоді — Радянській) Україні було заплановано видати твори О. Кобилянської у десяти томах, у Харкові, в кооперативному видавничому товаристві «Рух». Як писав В. Сімович у складеній ним «Бібліографії творів Ольги Кобилянської (1887—1927)», вміщеній в ювілейному альманасі «Ольга Кобилянська» (Чернівці, 1928), вийшло друком до кінця 1927 p.: т. IІІ — «Царівна», т. IV — «Людина», т. VII — «В неділю рано зілля копала…», т. VIII — «Через кладку», т. IX — «За ситуаціями». Серед п’яти томів, які анонсувались, був т. X — «Апостол».

Дев’ять томів побачили світ впродовж 1927—1929 pp., проте роман «Апостол черні» так і не було надруковано. Очевидно, через те, що змінилася політика у радянській Україні, зріс репресивний тиск, українізація згорнулася, і, відповідно, відверто націоналістичний роман не міг тоді бути надрукованим, адже цілком суперечив ідеалам радянської дійсності.

Понад п’ять десятиліть твір не видавався взагалі. У 1984 p., у канадському місті Вінніпег роман «Апостол черні» О. Кобилянської було перевидано «заходами Крайової Управи Комітету українок Канади».

В Україні після шістдесятирічної перерви вперше уривки з роману було оприлюднено з подачі Оксани Івасюк у газеті «Радянська Буковина» у 1990 р. (Рад. Буковина, 1990, 22 вересня; 1990, 23 вересня).

Це був перший крок до читача, особливо зацікавленого передмовою О. Івасюк, в якій наголошено: «Про Ольгу Кобилянську та її твори ми, здається, знали все. І раптом — у неї є твір, який ніколи не публікувався у радянський час. Оцінка роману „Апостол черні“ славетної письменниці була настільки традиційною і однозначною, що виключала будь-яку допитливість читача, вдумливий аналіз літературознавця та і, врешті, годі було відшукати бодай один примірник у державних бібліотеках нашого міста» (Рад. Буковина, 1990, 21 вересня).

Щоб заповнити цю прогалину, О. Івасюк опублікувала текст твору повністю у «Буковинському журналі» (із власною передмовою): Кобилянська Ольга. Апостол черні // Буковин. журн. — 1992. — № 1. — С. 3—80; № 2—3. — С. 74—124; 1993. — № 1. — С. 94—12.

Саме ця журнальна публікація стала початком повернення до українського читача твору О. Кобилянської, про який науковець О. Івасюк зазначила: «Складні і неоднозначні події в житті народу, труднощі особистої долі письменниці, а також катаклізми в історії України, яка після трагедії жовтневого перевороту залишилася обкраденою і розшматованою, а Буковина — знову загумінком на терені чужої держави, — все це не могло не позначитись на процесі написання твору, особливостях зображення ментальності головних героїв» (зі ст.: Івасюк О. Невідомий роман Ольги Кобилянської // Буковин. журн. —1992. — № 1. — С. 79).

Тільки у 1994 р. з’явилось повне книжкове видання роману: Кобилянська Ольга. Апостол черні / Авт. вст. ст. та упоряд. М. Крупа. — Тернопіль: Збруч, 1994. — 320 с. За видом обробки тексту це був ідентичний передрук фотоспособом, зроблений із львівського видання 1936 p., доповнений гарними ілюстраціями на обкладинці Терези Проць.

Друге видання датоване теж 1994 р. Зроблене у львівському видавництві «Каменяр», у серії «Знамениті письменники», із вступним словом «Друга зустріч» письменника Євгена Куртяка та його ж підготовкою тексту. Художнє оформлення — Богдана Пікулицького. За рівнем втручання в текст цей варіант є набагато більше наближений до сучасного правопису, орфографії та, особливо, синтаксичних правил, хоча також видання в основі має книжку 1936 р. Зверстано його по-новому, не використовуючи фотоспосіб.

У нинішньому виданні мова О. Кобилянської відтворюється за сучасним правописом із збереженням тих діалектних лексичних і фразеологічних її особливостей, які взагалі були характерні для письменниці. Замінено сучасними літературними формами такі написання: іменників з різного типу пом’якшенням приголосної: не клясики, клясичний, плян, мелянхолійний, фільольоґічний, лєкції, тріюмфувати, патріярхальне, матеріяльний, ґеніяльний, льотерея, алєї, кольоністи, мельодія, сальони, елємент, алькоголь, білєти, лямпи, флякон, психольоґія, біольоґічний, а класики, класичний, план, меланхолійний, філологічний, лекції, тріумфувати, патріархальне, матеріальний, геніальний, лотерея, алеї, колоністи, мелодія, салони, елемент, алкоголь, білети, лампи, флакон, психологія, біологічний; іменників другої відміни з подвоєнням приголосної між голосними та апострофом: не на узгіррі, надвечірря, а на узгір’ї, надвечір’я; прикметників м’якої групи: не пізної, а пізньої', прислівників: не ледви, замісць, сами, у бік, а ледве, замість, самі, убік; числівників: не обоїх, а обох; кореневих звукосполучень: не семинарія, гилля, різблених, м’ягкої, аптичці, хрістіянське, карієра, европейські, публика, воріг, колірів, привиталися, офіцир, цвірінкали, богато, а семінарія, гілля, різьблених, м’якої, аптечці, християнське, кар’єра, європейські, публіка, ворог, кольорів, привіталися, офіцер, цвірінькали, багато.

Послідовно замінено літеру ґ на г (у словах, де нині ґ не вживається): не ґеніяльна, аґітують, фільолоґа, ориґінальна, траґічно, аґроном, біольоґічної, ґримаса, психольоґії, орґанізм, ґардероб, затраґічно, а геніальна, агітують, філолога, оригінальна, трагічно, агроном, біологічної, гримаса, психології, організм, гардероб, затрагічно.

В іменниках чоловічого роду у родовому відмінку однини закінчення -а замінено на -у: не вальса, до ліса, а вальсу, до лісу, прикметників вищого і найвищого ступенів: не найщирійші, найлекші, а найщиріші, найлегші; префіксів і суфіксів: не отверто, зідхнув, вивести, а одверто, зітхнув, вивезти.

У цьому виданні вживання розділових знаків наближено до сучасного правопису і нових правил пунктуації.

Для складання приміток використовувались такі джерела:

Белей Л., Белей О. Старослов’янсько-український словник. — Львів: Свічадо, 2001. — 332 с.

Воропай Олекса. Звичаї нашого народу: Етнографічний нарис: У 2 т. — (Мюнхен, 1958). — К.: Оберіг, 1991.

Галицько-руські народні приповідки / Зібрав, упорядкував і пояснив др. Іван Франко: У 3 т. — Львів, 2006.

Енциклопедія Українознавства. Словникова частина / За ред. В. Кубійовича: У 10 т. Перевидання в Україні. — Львів, 1993—2001.

Закон Божий / Уклад, за книгою протоієрея Серафима Слободського. — Свято-Успенська Почаївська лавра, 2004. — 730 с.

Краткая литературная энциклопедия: В 9 т. — М.: Советская энциклопедия, 1975.

Літературознавчий словник-довідник / За ред. Р. Т. Гром’яка, Ю. І. Коваліва, В. I. Теремка. — К.: ВЦ «Академія», 2006. — 752 с.

Матеріали до словника буковинських говірок / Ред. Ю. О. Карпенко, К. М. Лук’янюк та ін. — Чернівці, 1971.

Молитвенный щит православного христианина. — Переиздание Спасо-Преображенского Мгарского монастыря,