Читати книгу - "Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України"

Працівникам соціально-психологічної служби рекомендується прагнути до об’єктивної та всебічної оцінки індивідуальних особливостей засудженого, ви­користовувати для цього повсякденне і цілеспрямоване спостереження, вклю­чаючи виявлення його соціального оточення.

1. У дільниці посиленого контролю виправних колоній мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання і виправних колоній середнього рів­ня безпеки засудженим встановлюється режим, передбачений для тримання засуджених у виправній колонії максимального рівня безпеки.

2. У дільниці посиленого контролю виправних колоній максимального рів­ня безпеки засуджені тримаються в приміщеннях камерного типу.

3. На кожного засудженого розробляється спеціальна індивідуальна про­грама, яка передбачає заходи індивідуально-виховного, психотерапевтичного, психокорегуючого характеру.

4. Після реалізації цієї програми за клопотанням начальника відділення соціально-психологічної служби постановою начальника колонії засуджений переводиться до дільниці ресоціалізації.

1. У дільниці посиленого контролю виправних колоній засуджені трима­ються в умовах суворої ізоляції від інших засуджених, яка поєднується із за­стосуванням до них обмежень, передбачених режимом відбування покарання, а також заходів виховного впливу.

Жилі приміщення (камери) обладнуються металевими чи дерев’яними две­рима, які з внутрішнього боку оббиваються листовою сталлю та укріплюються металевими кутниками по всьому периметру і мають товщину 6 см. У цент­рі дверей на висоті 1,4—1,5 м обладнується отвір для нагляду за засудженими. У середній частині дверей на висоті 95 см від підлоги обладнується кватир­ка розміром 18 х 22 см для передачі засудженим їжі, книжок тощо. Дверцята кватирки відкриваються у бік коридору та обладнуються замком.

Вікна жилих приміщень (камер) обладнуються металевими звареними ґра­тами та кватирками. З боку приміщень (камер) вікна прикриваються ґратами, які унеможливлюють доступ до скла. Двері та вікна жилих приміщень (камер) блокуються сигналізацією з виводом на пульт чергової частини. Двері примі­щень (камер) в обов’язковому порядку обладнуються механічними та електромеханічними замками спеціального типу, дозвіл на відкриття яких можна отри­мати тільки з чергової частини установи.

У кожному жилому приміщенні (камері) обладнуються туалет з умиваль­ником з обов’язковим їх відгородженням суцільною перегородкою висотою не менш як 1 м. Засуджені, які тримаються у дільниці, не мають права виходу з жилих приміщень (камер), за винятком виходу на роботу та проведення про­гулянок у встановлений розпорядком дня час.

Стіни багатомісних (понад 10 осіб) жилих приміщень (камер), що виходять у бік коридору, як правило, обладнуються проглядовими вікнами, на яких уста­новлюються ґрати, для нагляду за засудженими. Локальні сектори дільниць посиленого контролю виправних колоній обладнуються згідно з особливими вимогам. Засуджені, які тримаються у дільниці посиленого контролю, прий­мають їжу у жилих приміщеннях (камерах), миття їх у лазні здійснюється за окремим графіком.

2. У дільницях посиленого контролю, як правило, встановлюється розділь­не тримання засуджених осіб, які переведені з дільниць КДіР, від засуджених осіб, які переведені з інших ізольованих дільниць.

3. Засуджені мають право: витрачати на місяць для придбавання продук­тів харчування і предметів першої потреби гроші, зароблені у виправній коло­нії, в сумі до сімдесяти відсотків мінімального розміру заробітної плати; одер­жувати щомісяця короткострокове і один раз на три місяці тривале побачення; одержувати протягом року п’ять посилок (передач) і дві бандеролі. Засудже­ним, які тримаються в приміщеннях камерного типу, надається щоденна про­гулянка тривалістю одна година.

4. Програма індивідуальної роботи із засудженими у дільниці посиленого контролю включає такі заходи.

І. Заходи індивідуально-виховного характеру: а) ознайомлення засуджено­го з відповідальністю за продовження протиправної поведінки, а також за зліс­ну непокору адміністрації виправної установи та вчинення дій, що дезорганізовують роботу виправної установи (статті 391—392 КК); б) роз’яснення право­вого статусу засуджених, вимог ПВР УВП; в) вивчення соціального оточення засудженого на волі для використання його позитивного впливу на поведін­ку (направлення батькам або подружжю повідомлення про протиправну пове­дінку засудженого, проведення бесід з рідними під час побачень тощо); г) за­лучення до праці та контроль за виконанням норм виробітку, відшкодування збитків, сплати аліментів; ґ) вивчення ставлення засудженого до підтримання негативних (злочинних традицій) і переконання щодо відмови від них; д) ви­вчення ролі (статусу) засудженого у середовищі засуджених, найбільш близь­кого оточення. Попередження негативного впливу на інших осіб, розвінчання статусу неформального лідера або особи, яка додержується злочинних тради­цій; е) формування позитивних навичок щодо дотримання санітарно-гігієніч­них норм (перевірка зовнішнього виду, підтримка у належному стані спального місця, прибирання приміщень, участь у роботах з благоустрою колонії тощо); є) формування здорового способу життя (контроль за участю засудженого у ранковій фізичній зарядці, проведення бесіди щодо обмеження або відмови від шкідливих звичок); ж) формування позитивного ставлення щодо підвищен­ня загальноосвітнього рівня, продовження навчання у загальноосвітньому на­вчальному закладі в індивідуальному порядку; з) формування позитивного ставлення та залучення до участі у диференційованих програмах виховного впливу (про них детальніше див. коментар до ст. 124 КВК), роботі самодіяль­них організацій.

ІІ. Заходи психотерапевтичного та психокорегуючого характеру: а) прове­дення тестування засудженого з метою визначення індивідуально-психологіч­них особливостей, ступеня конфліктності, агресивності, рішучості, рівня пси­хічного напруження та тривожності, виявлення відхилень у психічному роз­витку тощо; б) вивчення соціального статусу особи в середовищі засуджених і соціально-психологічного клімату у відділенні соціально-психологічної служ­би; в) розробка рекомендацій персоналу колонії щодо роботи із засудженими у дільниці посиленого контролю; г) розробка та проведення спільно з психіат­ром колонії психотерапевтичних заходів (стосовно особи, яка має відхилення у психічному розвитку); ґ) проведення за результатами тестування індивіду­альної бесіди із засудженим щодо окремих рис характеру та подальшої пове­дінки у дільниці посиленого контролю; д) залучення засудженого до участі в заходах з психологічної корекції негативних психічних станів (індивідуальна та групова психотерапія); е) проведення із засудженими індивідуальних бесід з метою підвищення соціальної активності, зниження негативних реакцій на своє перебування у місцях позбавлення волі; є) прищеплення засудженому навичок саморегуляції психоемоційного