Читати книгу - "Штани з Гондурасу"

Знову блимнула лампочка, Клацнула кнопка.

— Я Херувим Шостий. Сиджу під столом пророка Матфея…

— Що пише Матфей? — перепитав Ной.

— Пише, що всякий гріх — убивство, згвалтування дитини, крадіжку — можна пробачити й простити. А ось хулу проти духа святого не треба пробачати ніколи…

— Правильно пише, — сказав Ной і вимкнув кнопку.

У кожному стаді є паршива вівця. У стаді жителів Содома й Гоморри цією вівцею був учений-історик Гедеон. Належав до тієї категорії вчених, які славляться не так своїм розумом, як заздрістю. Від кожної удачі його колег-учених у нього з голови вискакував один волосок, а жовчний міхур збільшувався на один міліметр. Тому в сорок років він мав абсолютно лису голову й коров’ячий живіт. Крім цих двох наукових досягнень, в Гедеона більше нічого не було. Він уже п’ятнадцятий рік намагався захистити дисертацію на тему: «І царству Ваала не буде кінця». Проте навіть така ходова тема не проходила. Колеги-історики вказували Гедеону, що він дуже кострубато й невміло повисмикував цитати з творів своїх попередників і білими нитками намагався зшити для себе мантію бакалавра наук.

Тому, коли Гедеон почув по радіо «сповідь» жителя Содома й Гоморри, який «втік від тиранії Ваала під добру десницю Ягве», його осяяла думка: чому б назву дисертації «І царству Ваала не буде кінця» не замінити на «І царству Ягве не буде кінця»?

Він тут же написав таємного листа на адресу, яку пропонувало Чистилищне радіо.

Відповідь не затрималася. Саме в той час, як жителі Содома й Гоморри пережовували підлий вчинок їхнього земляка, що продав свою віру і волю, ще один їхній земляк читав закодовану телеграму працівників Чистилища:

«Візьми телицю зі стада отця твого й другу телицю семилітню, зруйнуй жертовник Ваала, який у батька твого. Зрубай священне дерево, яке при ньому».

Розшифрували цю телеграму так: «Візьми свою дисертацію, прихопиш з собою таких, як сам, зруйнуй усі культурні пам’ятники твого народу, знищ усі археологічні пам’ятники, спали всі історичні документи, які свідчать про віковічну незалежність Содома й Гоморри і всього ханаанського народу, і паняй до нас».

Гедеон задоволено потер руки. На губах його з’явилась робоча піна.

Херувим Одинадцятий і Херувим Дванадцятий нарешті добралися в Содом. Перед тим вони довго готувались: вивчали ханаанську мову, звичаї. Вони знали, яке відповідальне завдання покладено на них. Знали, чому саме Ной обрав їх, а не когось іншого. Херувим Дванадцятий не хто інший, як Йосиф Прекрасний. Він зажив неабиякої популярності серед жіночої половини всіх суспільств. А в градоначальника Содома й Гоморри Лота — дві дочки. Херувим Одинадцятий був неперевершеним майстром «забивати баки». Крім того, обидва агенти були досвідчені й випробувані на сотнях відповідальних операцій.

З Содома до Гоморри було недалечко. Від якогось пастуха вони дізнались, що палац Лота в Гоморрі. Агенти впіймали попутне таксі й гайнули туди. Щоб не привертати до себе уваги, дорогою співали ханаанських пісень і пересипали свою мову ханаанськими народними прислів’ями. Біля будинку Лота розрахувалися з таксистом і дали йому на чай.

— Ти бачив, — шепнув Одинадцятий Дванадцятому, — як цей бурмило вивчав нас у дзеркальце?

— Плюй на нього. Пригадай прислів’я: «На злодієві шапка горить». Давай зайдемо в під’їзд. Передамо радіограму.

Вони вскочили в парадний під’їзд будинку Лота. Тільки Херувим Одинадцятий наблизив губи до лацкана піджака, де було вмонтовано мікрофон, як над його вухом пролунало:

— Хто ви такі і що тут робите?

Одинадцятий і Дванадцятий вже, було, хотіли вихопити пістолети, та своєчасно схаменулись. Перед ними стояв черговий охоронець будинку Лота.

Охоронці завжди більші патріоти, ніж ті, кого вони охороняють. І більше турбуються про їхню безпеку, ніж ті про безпеку свого народу. Саме тому охоронець сказав:

— Якщо вам до Лота, то я зараз наведу справку.

Він зняв телефонну трубку. Дуже ввічливим голосом спитав:

— Тут до вас якісь незнайомці. Пропустити?

Лот, що не відійшов ще від учорашнього офіційного прийому з нагоди приїзду інспектора бога Ваала, не дочув, що й до чого. І повелів:

— Пропустити!

Одинадцятий і Дванадцятий не сподівались, що все обійдеться так гладко. З досвіду знали, що з «верхами» набагато легше домовлятись, ніж із «низами», але тут на такий успіх не сподівались. Тому полегшено переступили поріг квартири Лота. Той саме сидів за горіховим столом у вісоновій білосніжній сорочці й клював сизим носом у дорогу оніксову чорнильницю.

Агенти досвідченими очима окинули кімнату. Більше тут нікого не було. Тому одразу ж приступили до діла.

— Лоте, — переконливо мовив Одинадцятий, — ми з царства бога Ягве…

Лот здригнувся.

— Ти не бійся, — втрутився Дванадцятий, — тобі ми нічого поганого не заподіємо. Ти ж чув не раз по радіо розмови Гедеона. Знаєш, в якій він у нас пошані.

Лот витер хустинкою спітнілий лоб.

— Сідайте, — мовив тремтячим голосом. — Що від мене треба?