Читати книгу - "Настя і вовки. Пробуди в мені звіра, Марія Люта"

 - Ти залишаєшся! – перехопив мене Гліб біля самого виходу.

- Гліб, я тепер перевертень і не останній. Це й моя війна теж!

- Тебе розтопчуть і навіть не помітять.

- Я ірбіс та дракон!

- Ти навіть не оберталася ще. Це не обговорюється, - сказав чоловік наостанок беззаперчним тоном.

Натан, батько та брат одноголосно підтримали Гліба – зрадники.

Я, звичайно, розумом розуміла, що вони мають рацію, але жага бою моїх звіриних іпостасей була настільки сильною, що затуманювала раціональні доводи. До того ж я відчувала, що зможу бути корисною та й боязко було відпускати чоловіків, адже вони можуть і не повернутися... Це ж справжня війна, і без жертв точно не обійдеться. Чорт, а якщо й справді їх поранять, чи... ще гірше.

- Бережіть себе, - видавила тремтячим голосом.

Батько першим підійшов і обійняв мене. За ним пішли брат і Натан. Незабаром ми з Глібом залишилися самі.

- Я серджуся на тебе, але ти теж будь обережним, - тихо буркнула я. Господи, як важко його відпускати, знаючи, що він може не повернутися. Навіть після всіх сварок та розриву...

- Звичайно, я ще планую добре тебе відчитати за те, що не послухалася мене і не відлетіла додому, - сказав тихо Гліб, швидко поцілував мене в скроню і... зачинив двері на замок.

– Ви двоє, охороняєте вихід. Нікого не випускати і не впускати, - почула приглушене.

Чорт, він ще й охорону поставив! От нахабний!

- Кхе-кхе, - знову пролунало в голові. Ні, із цим драконом треба буде щось вирішувати. - Ти ж не збираєшся сидіти в кімнаті до кінця століть?

- Звичайно, ні! - відповіла я, швидко пробігшись поглядом по аптечці. Ні, джгутів і бинтів точно треба буде докупити дорогою. Потім зайшла у ванну: дерево, по якому я вже раз втікала з готелю, стояло непорушно і відстань до нього більше не здавалася такою вже великою.

Але цього разу мені навіть не знадобилося кудись бігти: неприємності самі прийшли до мене.

Спочатку я почула шум незрозумілої метушні в коридорі, а потім двері різко відчинилися, впускаючи всередину ненависного мені чоловіка.

- Ну, привіт, Настя. Ти ж не думаєш, що тобі все так просто зійде з рук?