Читати книгу - "Повелитель таємниць, Cuttlefish That Loves Diving"

. , - =

Вираз обличчя Каттлеї не був таким розгубленим і ошелешеним, як раніше. Закусивши губи, вона сказала в самопринизливій манері: Саме так.

=

Я був поруч з нею ще до трьох років. Хе-хе. Так кажуть, але я більше не маю реальних спогадів про це.

, , ,

Вона навчала мене і тримала мене за руку, коли ми йшли в пригоду. Вона дивилася, як я дорослішаю. Для мене вона мій капітан і вчителька, а також моя мама

=

Коли Каттлея заговорила, вона раптом замовкла.

672 -

Повелитель таємниць - Глава 672 - Сторонній спостерігач

672

Глава 672 Сторонній спостерігач

=

Глянувши на мовчазну Каттлею, Кляйн раптом відчув себе трохи ніяково.

. - .

Він більше не говорив, коли повернувся і зістрибнув з валуна. Він увійшов до чорного монастиря через напіввідчинені двері.

= =

На площі, оточеній похмурою вежею та будівлями, стояли залишки пожеж часів війни. Велетенські стріли були встромлені в землю, кінці їхніх древків м'яко коливалися від вітру.

, =

Френк Лі все ще копав і садив щось, але біля його ніг вже не було їжі, а була калюжа плоті та крові.

? .

Які експерименти ви плануєте проводити на них? Кляйн, який проходив повз, не міг не запитати.

.

Френк схвильовано посміхнувся.

!

Багато!

= , !

Наприклад, все, що мені потрібно, це один віл, який може задовольнити потреби в м'ясі цілого корабля. Щоразу, коли шматок м'яса відрізають, він знову відрощує нову плоть!

?

Чому знову воли? Кляйн на мить не зміг відповісти. Все, що він міг зробити, це мовчки втягнути багряний місяць всередину.

; , ; .

По дорозі він зустрів штурмана Оттолова, який читав на землі; Ніна, яка ледь не роздягалася через сп'яніння; Хіт Дойл, який мовчки ховався в закутку, перш ніж прибути до зали, заповненої фресками.

.

У якийсь момент часу Андерсон Гуд чаклував над відкидним кріслом і неквапливо лежав на ньому, розглядаючи надзвичайно релігійні та священні фрески на куполі.

, . ! = =

Зітхнувши, ми нарешті збираємося покинути ці прокляті води. Це буде ще дві години дня і ночі! Побачивши, що входить Горобець Герман, Найсильніший Мисливець зітхнув від щирого серця. Якщо ми успішно покинемо цю територію, мені більше не потрібно буде турбуватися про будь-які залишкові проблеми.

. , ?

Спочатку Кляйн хотів попросити його замовкнути, але оскільки він говорив про себе і ні про кого іншого, його це не могло турбувати. Він мимохідь запитав: «Ви з Інтіса?»

. =

Ледь. Мій батько з Інтіса, а мама з Сегара, відповів Андерсон з повним наміром поговорити.

.

Кляйн продовжив робити кілька кроків уперед.

, ?

Тоді чи вірите ви у Вічне Палаюче Сонце, Бога Пари та Машин чи Бога Знання та Мудрості?

.

Вираз обличчя Андерсона раптом став трохи дивним.

= = ! . ! ! .

Спочатку я вірив у Бога Знання і Мудрості, але їхні священики надто підлі. Тільки тому, що я провалив іспити, вони ігнорували моє зазвичай гарне обличчя і ставилися до мене як до негідника. Пуї! Я просто краще розбираюся в інших темах. Мого інтелекту ні в якому разі не бракує! Моє око до естетики та моя базова основа в малюванні завжди були чудовими! Хе-хе, до того, як стати мисливцем, я мріяв стати художником.

.

Звичайно, після приходу до моря я більш-менш вірю в Повелителя Бур.

, — ?

Почувши опис Андерсона, Кляйн раптом подумав про жарт: священик з Бога Знання і Мудрості може зробити таку заяву: Він провалив іспити? Ця дитина безнадійна. Просто поховайте його.

=

Він збирався вести розмову про життя Андерсона як мисливця, оскільки він був єдиною людиною, крім Королеви Містики, яка могла нормально спілкуватися з ним у цьому світі снів, коли раптом почув звук скрипу дверей, що відчинилися.

, !

У глибині зали фресок почувся звук дверей, що відчиняються!

.

Андерсон щойно згадав про успішний вихід з цих вод, Кляйн відчув незрозуміле бажання поглянути на себе, зосередивши погляд на джерелі звуку.

=

Після цього він побачив чоловіка в короткому полотняному халаті, який вибіг із глибини зали фресок і назустріч їм.

.

У чоловіка було пишне, як вороняче волосся, але на обличчі були зморшки, наче він зазнав чимало труднощів.

! ! =

Святий темряви Леомайстер! Хороша сторона Леомайстра! Кляйн упізнав чоловіка і відразу ж виявив високу фігуру в глибині зали фресок.

-

Фігура була одягнена в товсті і важкі чорні обладунки на все тіло. Його очі випромінювали глибоке почервоніння.

.

Він тримав у руках величезний меч, коли гнався за Леомайстром.

! ! !

Дзвін! Дзвін! Дзвін!

=

Його металеві чоботи неодноразово вдарялися об землю, видаючи чіткі та квапливі звуки.

! ! .

Це справжній Леомайстер! Головна персона Святого Темряви! Кляйн побачив дві постаті, що наближалися, коли він інстинктивно повернувся вбік і швидко відступив.

=

Він одразу ж притиснувся до стіни коридору, перш ніж зрозумів, що Андерсон Гуд у якийсь момент часу схопився зі свого відкидного крісла, вчепившись у інший бік стіни.

.

Відчувши погляд Германа Горобця, Андерсон посміхнувся, повернувши посмішку, яка означала, що ти такий самий, як я.

? . , !

Хто такий самий, як ти? Це не боягузтво. Якби тебе не було поруч, я б дістав Скіпетр Морського Бога і бився б зі Святим Темряви! Я завжди думав про те, що станеться в реальному світі, якщо я допоможу доброму Леомайстру вбити головну персону уві сні

, . ,

Так, на вулиці є члени екіпажу з Майбутнього. Якщо головна персона Леомайстра дійсно зійде з розуму, Королева Містик обов'язково почне діяти

? . ? .

Чи не випадково ці двоє хлопців покинули власні мрії і приїхали сюди: обидві сторони вже дуже близькі в реальному світі? Можливо, хтось направив доброго Леомайстра. Королева містиків? У голові Кляйна промайнуло багато думок.

. =

Леомайстер, одягнений у короткі полотняні шати, побачив двох чоловіків попереду. Він хотів крикнути про допомогу, але в одну мить виявив, що вони вдвох втекли в обидва кінці коридору, ніби не бажаючи брати участь у цьому.

.

Він відчайдушно біг, вибігаючи із зали фресок.

. =

Почервоніння в очах броньованого Леомайстра потемніло. Він продовжив переслідування, повністю ігноруючи Кляйна та Андерсона, які чіплялися за стіни фрески.

=

Коли вони вийшли із зали, Кляйн, який мав на увазі деякі