Читати книгу - "Ненависть при світлі, Роза Фаєр"

Якщо коротко,то цього разу я знову їхп купив. Правда,вже білого кольору. Чомусь мені здалося це підходячим варіантом.

Начебто у мене в такому разі лише світлі думки і я весь такий білий та пухнастий. 

Так в сьомій годині вечора я підіймався до її квартири. Столик був замовлений на восьму.

Я сподівався, що години їй вистачить на збори,бо вона була дуже красивою. Та все ж жінки люблять довго наводити собі макіяж.

Тому,я прийшов з запасом у часі. Звісно,я просто міг їй зателефонувати. Оскільки,мав її телефон ще тоді,коли вперше побачив.

Мої хлопці з охорони чудово тоді попрацювали. Та вона свій телефон мені не дала. Я його навіть і не просив.

Тому,ризиковано було дзвонити чи писати. Раптом це її налякає або ж наведе на певні думки.

Один словом,я поступив так,як вважав за потрібне. Проте, швидко про це пожалів. Іноді доля і життя ставить тебе на місце за самовпевненість.

Так як, подзвонивши у двері разів зо три,вона так і не відкрила...

Я відчув себе справжнім дурнем..закоханим і просто необдуманим....закоханим і просто необдуманим. Проте,не хотів здаватися і проводити вечір без неї.

Я подумав,на цей раз логічно, що вона мала б бути на роботі. Оскільки, вчора не працювала,а це означає, що сьогодні повинна бути там.

Принаймні,я сподіваюся на це. Так як,не вірю, що вона пішла з кимось на побачення. Ми настільки вчора добре провели час. Що я просто впевнений, що вона не захоче сьогодні сексу з іншим.

Але дуже сильно ризикувати я не хотів. Моя самовпевненість вже і так зіграла зі мною злий жарт. Свого номера я не залишив і,як вже казав,її не просив.

Про побачення чи стосунки ми вчора не говорили. А залишені сьогодні вранці мною квіти і круасани, нічого не означають.

Одним словом,вона спокійно могла сприйняти мене хлопцем на один вечір. Та хоч мені це взагалі не підходить і не подобається,в цьому звинувачувати Єву я не міг.

Так як, якщо шукати виного у всій цій ситуації,то ним міг бути лише я. Який вчора занадто нею захопився.

Тому,не встиг чітко окреслити наші подальші відносини. Маю тільки одне виправдання з приводу цього.

Я просто безнадійно закохався. Так саме так... заперечувати не буду,бо це єдине нормальне пояснення моїй поведінці.

При цьому,такий аргумент наврядчи може бути дуже категоричним. Звісно, якщо про таке я не встигну поговорити з Євою.

Перш ніж ми двоє переступимо межу через яку вже не зможемо повернутися.

Я сів у авто і поїхав до того ж самого клубу. Букет,що лежав поруч зі мною був жахливим нагадуванням про мою неуважність.

Та я все ж сподівався, що вона на роботі. Ми швидко доїхали до закладу і я вилетів з авто,як тільки Роман зупинився.

Може я точно збожеволів,бо саме так себе дедалі частіше поводив. На пошук Єви серед великого натовпу пішло б багато часу.

За куліси мене наврядчи б пустили. При цьому,я б так заплатив за прохід,що тому щасливою б не потрібно було працювати більше року.

Та все ж я не вірив у таку можливість. Тому, шалено зрадів, коли побачив за барною стійкою того ж самого бармена.

В нас вчора зав'язалися "дружні" стосунки.

-Привіт,-хотів одразу ж перейти до діла та він не пішов на контакт. Шкода..

-Віскі з льодом,-роблю замовлення.

Хоча саме цей лід нам потрібно з ним розтопити. Я знаю, що бовдур та вона занадто мені дорога. При чому,вже не тільки в переносному сенсі.

Постукаю нетерпляче пальцями поки очікую своє замовлення і осушую його за мить. Бо мій бармен втік у інший бік,а бігати за ним я вже точно не збираюся..

Та й потрібно хоч якось скинути напругу.

-Ще раз,-звертаюся до нього,коли той опиняється ближче.

Дивлюся,як він спокійно наливає мені ще і не втримуюся.

-Слухай,а сьогодні Єва виступатиме?

-Наче ні,-двояко відповідає.

Що мені зовсім не підходить. Та я не хочу виглядати якимось психом. Хоча зараз так і є.

-А точніше,-простягаю декілька купюр.

Клянуся, що дам ще більше аби він не мовчав. Та бармен не звертає на гроші уваги. Певно непоганий чоловік і переживає за колегу. Одним словом,він недаремно мені сподобався.

-Не подумай,я не маньяк. Просто вчора забув взяти її номер,а вона так мені сподобалася,-це був крик відчаю.

Я ніколи ще подібно не робив і не принижувався . Проте, випадок був винятковим. І вкотре нагадую, що вона того варта.

-Ні,друже. Вона взяла відпустку,-тон бармена згладжується.

Мабуть,я правда виглядаю кепсько.

-Дякую,-кладу ще декілька банкнот.

-Це зайве,-заперечує бармен. Що мені подобається.

-Артур,-простягаю йому руку.

Сьогодні в мене день занадто дивний.

-Саша,але все ж забери,-потискає мені руку. Міцно,до речі.

Мені подобається він ще більше і більше.

-Добре,-забираю зайве,бо все-таки маю розплатитися за віскі,але не йду .

-Не хочу тебе образити та якщо потрібна буде робота,то дзвони,-дістаю візитку і простягаю йому,-Не думай, нічого кримінального,-усміхаюся.

Він не бармен,а знахідка. І бере мою візитку .

-Хай щастить,-відповідає Саша.

-Навзаєм,-кидаю йому і виходжу .

Варіантів більше у мене не має. Хіба що зателефонувати Святославу. Може ненароком випитаю про Єву.

Та вже пізно..зроблю це завтра.. вранці..