Читати книгу - "Мій коханий ворог, Alek Sandra"

Сьогодні Віола знову була надто напруженою весь день. Андрій спробував запросити її до себе, але вона знову відмовилася.

- Хіба вона не розуміє, що я дорослий чоловік і мені потрібні не лише зустрічі на роботі! Вічно торочить про свого сина. Так, я кохаю її, але дітей я поки що, не хочу! - Андрій сидів за кермом свого автомобіля класу люкс і думав, як пришвидшити свої плани щодо Віоли.

Вона подобалася йому давно, така сильна і вольова жінка, яка любить свою роботу і добивається успіху будь-якою ціною. Та щей дуже талановита.

Коли він побачив її вперше, вона сиділа в кав'ярні у дощовий день. Пила своє холодне лате, дивилася у вікно і довго плакала. Андрій досі не знав, чому вона так ненавидить дощ.

Спочатку вони спілкувалися, як друзі. Потім вона показала свої ескізи. І він закохався! Це було щось геніальне, щось таке, що він так довго шукав. Він поставив на кон все, щоб втілити їхні спільні мрії... І не прогадав! В результаті, вона - отримала славу й визнання, а він - заробив купу грошей.

Згодом, він дізнався, що вона вагітна від іншого. Вона досі так і не сказала йому, хто рідний батько Святослава. Але, його це не особливо цікавило. Сам факт її вагітності, ще більше ускладнив їхні творчі плани, але вони не здалися... Тому, саме зараз, вони були там - де повинні були бути!

Чесно кажучи, Андрій не дуже любив дітей. Але через Віолу, йому довелося змиритися з думкою, що у неї є син. Це було досить складно для нього, але він старався.

Завтра у нього була запланована вечеря з батьками. Він хотів взяти Віолу із собою, та вона відмовилася. Чомусь її дуже лякала лише одна думка про знайомство з батьками. Чого б це? Можливо, це пов'язано з її минулим? Яке вона поки що тримала у секреті. Нічого, прийде час і вона все йому розповість. Принаймні, він сподівався на це.

Раптом задзвонив телефон. Телефонував його друг Ден:

- Андрюха, привіт! Не хочеш випити? - запропонував Ден.

- Щось трапилося? Ти рідко мені дзвониш. - здивовано запитав Андрій. Ден завжди дзвонив тільки тоді, коли йому щось було потрібно від нього. І зазвичай, це закінчувалося великими проблемами.

- Ні. Просто я подумав, що давно ми не тусили разом! Могли б сходити в клуб? - пропозиція друга виглядала підозрілою.

- У мене немає часу на це! І ти знаєш, що я не люблю клуби! - спробував відмовитися Андрій.

- Ну добре, ти правий! Мені паршиво, я хочу напитися! - його голос був й справді засмученим.

- Куди ти вже знову влип?

- Нічого такого! Просто посварився з Анжелікою. І ти мені потрібен, щоб я не наламав дров. Ти ж знаєш мій характер?

- Отакої, моя сестра тебе нарешті виперла? Я їй завжди говорив, що ти поганий кандидат на роль її чоловіка. Хоч ти і мій друг! - це сильно розвеселило Андрія.

Анжеліка - молодша сестра Андрія, була нареченою його друга Дениса. Через три місяці у них повинно було відбутися весілля. Так, Анжеліка така ж уперта, як і мама. І завжди отримує те, чого хоче. Так сталося із Деном, вона просто вирішила, ще в університеті, що він стане її чоловіком. І їй це вдалося. Вона закохала його у себе і з бабія перетворила у більш-менш порядного чоловіка.

- Ну добре. Скоро буду. Відправ мені адресу. - Андрій не дуже хотів кудись йти, але в нього не було вибору. Ден й справді міг підкинути багато зайвих проблем його сестрі. Він любив свою молодшу сестричку і не дозволить комусь її ображати.

***

Закінчився ще один важкий день, сьогодні в Андрія була запланована вечеря в будинку батьків. Він сподівався, що сестра вже перестала злитися на нього. Адже вчора, його друг дуже пізно повернувся додому і був п'яний, як чіп. Андрій ледве дотяг його додому, де його вже чекала розлючена Анжеліка. Він запевнив її, що весь вечір провів з її нареченим і контролював ситуацію. Ніяких форс-мажорних обставин не трапилося і він доставив його цілим і не ушкоджених, тільки "трішки" п'яним. На що вислухав купу звинувачень від сестри і вона гримнула дверима прямо перед його носом, ледь не розбивши обличчя.

Він вже їхав до батьків. Йому так і не вдалося нормально поспати, бо він пів ночі няньчив Дена.

- Привіт, синку. Я так рада тебе бачити! - мама обійняла Андрія і поцілувала у щоку, коли він увійшов в будинок.

- Привіт, мамо. Я теж! Чудово виглядаєш!

- Ти теж синку, як завжди красунчик! - вона оглянула його оцінюючим поглядом.

- Дякую, мам. А де тато? - він глянув по сторонам в пошуку батька.

- О, він, як завжди, працює в своєму кабінеті. Ти ж його знаєш!

- А де Анжеліка і Ден? - його сестри і майбутнього зятя теж не було. Андрій сподівався, що Анжеліка не вбила Дена і зараз не закопує його труп.

- Їх теж немає. Вони поїхали до батьків Дена, щоб обговорити деякі деталі весілля.

- То що, ми будемо тільки удвох? - поінтересувався Андрій.

- Скоро має спуститися тато. У нас серйозна розмова до тебе. - мама взяла мене за руку і повела на кухню.

- Що за серйозна розмова, мам? Проблеми із Деном? - він послідував за нею.

- Ні! Проблема з тобою. Сідай, я покличу тата. - мама вказала мені на крісло за столом, де зазвичай я сидів. Стіл вже був засервірований і на ньому стояли ще теплі готові страви. Все дуже смачно пахло.

Через кілька хвилин спустилися батьки. Батько, як завжди, мовчки потис мені руку, а для мами відставив стілець, запрошуючи її сісти за стіл.

- Так про що ви хотіли поговорити? - першим порушив тишу Андрій.

- Синку, тобі вже за тридцять... Чи не пора тобі вже одружитися? Я б не відмовилася від внуків! - сказала спокійним тоном мама.

- Мам, у мене вже є дівчина! Я працюю над цим і скоро вирішу це питання. - запевнив він маму.

- Це та, з якою ти ніяк не можеш нас познайомити? - в розмову втрутився тато.

- Власне, ви її знаєте! Це Віола, моя колега і ми зустрічаємося вже 6 міс. - своєю відповіддю Андрій шокував батьків.

- Та дизайнерка, з якою ти працюєш? Яка має більшу половину акцій компанії? - уточнив тато Андрія.