Книги Українською Мовою » 💛 Любовні романи » Давай одружимось, Уляна Пас 📚 - Українською

Читати книгу - "Давай одружимось, Уляна Пас"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Давай одружимось" автора Уляна Пас. Жанр книги: 💛 Любовні романи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 11 12 13 ... 54
Перейти на сторінку:

- Я "за"! - заявляє моя дружина й широко усміхається. І чому мене так дратує її розкутість поруч з моїми друзями? Чому вона жодного разу за день так не усміхалася мені? 

Подруга Юлі, Ніка, здається, розмістилася поруч з Кіром, і ці двоє швидко знайшли спільну мову. А от Юля сиділа біля мене, але всю свою увагу віддавала Олегу, котрий вже встиг розлити віскі по келихах. 

Як тільки моя дружина підняла келих до рота, я вирвав його у неї з рук і повернув на стіл. 

- З тебе досить! - заявив холодно, напоровшись на її злий погляд. - І взагалі, давай я додому тебе відвезу! Завтра, якщо ти не забула, у твого тата ювілей. 

- О! Забудеш тут! - бурчить дівчина і підводиться на ноги. - Добре, поїду я! Пішли!

Юля міцно хапає мене за руку і сама тягне через зал до виходу. Даю знак Кіру, щоб подбав про Ніку, а сам прямую за дружиною на вихід. На вулиці прохолодно, але Юлі, здається, все одно. Вона впевнено тягне мене на стоянку й без проблем знаходить мій автомобіль. 

Відчиняю двері і чекаю, поки дівчина сяде всередину. Лише тоді сам обходжу автомобіль та сідаю за кермо. Погляд знову чіпляється за її ноги - і в салоні стає дуже спекотно. Юля розслаблено відкидається на сидіння і, здається, не помічає, що сукня піднялася вище. 

- Я сьогодні у татка була, - несподівано заявляє, як тільки покидаємо стоянку.

- І що? - напевно, бувши  тверезою, вона не розповіла б про це, але зараз у мене є шанс дізнатися про її мотиви трохи більше. 

- Він не вірить у те, що ми одружилися від великого кохання. А ще боїться, що ти забереш у нього все після розлучення. 

- Ти не сказала йому про договір? - дивуюся. 

- Навіщо? Батько має думати, що у нас все серйозно і хоче, щоб ми прожили з тобою довго і щасливо. І кожен залишився при своєму, - хмикає весело.

- Чому для тебе було так важливо одружуватися? Невже все через те, що Тарасов набивається у чоловіки? 

- Багато ти хочеш знати, Максику, - Юля повертає голову так, щоб бачити мене, і я помічаю, як повільно закриваються її повіки. - Давай не будемо переходити межу. Я ж не запитую про твої мотиви.

І це правда. Юлю зовсім не цікавить, для чого мені це одруження. Хоча вже завтра доведеться дещо їй пояснити. І ввести у курс справ. 

- Окей! Як скажеш, - повертаюсь до неї і здивовано відмічаю, що дівчина міцно спить. З заплющеними очима вона схожа на справжнього ангела. Біляве волосся розлетілося по підголівнику, а тінь від довгих вій падає на обличчя. - Супер просто.

Хмикаю собі під ніс і розвертаю машину в інший бік. Їхати до будинку Юлі більше немає сенсу. Я пам'ятаю адресу, але номер квартири забув. Саме тому миттєво приходить думка відвезти її до себе. А що? Все одно це мало статися завтра, то навіщо відтягувати час? 

Юля не прокидається тоді, коли машина зупиняється і навіть тоді, коли беру її на руки. Дівчина надзвичайно легка, і мені в голову закрадається думка, що вона сидить на якійсь дієті. Хоча мушу визнати, що форми у неї те, що треба. 

Поки підіймаємось ліфтом на останній поверх, Юля довірливо пригортається до мене. Переступаю поріг квартири й одразу прямую у свою кімнату. Обережно кладу дівчину на ліжко та вкриваю її пледом. 

Сам прямую у вітальню і дістаю з бару пляшку віскі. Наливаю у келих і випиваю одним махом. Здається, вечір таки вдався. Навіть уявити страшно, що буде далі, адже ця дівчина, що зараз так солодко спить у моїй кімнаті, - одна суцільна таємниця.

Сам не розумію, чому так цікаво дізнатися справжні мотиви її одруження. Вона не цікавиться моїми, отже, їй байдуже. Можливо, завтра, на святі у її батька, мені вдасться щось дізнатися. А ще ближче познайомитися з її рідними. Все ж таки нам під одним дахом чотири місяці жити. Маю ж я знати, що за душею у моєї дружини.

1 ... 11 12 13 ... 54
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Давай одружимось, Уляна Пас», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Давай одружимось, Уляна Пас"