Читати книгу - "Смерть лорда Еджвера, Агата Крісті"

Розділ шостий

Удова

Браян Мартін дотримав слова. Менше ніж через десять хвилин він уже приєднався до нас. Поки ми на нього чекали, Пуаро говорив про побічні речі, відмовляючись задовольняти цікавість Джеппа бодай у дрібницях.

Очевидно, новина надзвичайно засмутила актора. Його обличчя було блідим і напруженим.

— Заради Бога, мсьє Пуаро, — мовив він, протягнувши руку для вітання. — Це жахливо. Я вражений до глибини душі, та водночас я не сказав би, що здивований. Я завжди підозрював, що може статися щось таке. Пригадуєте, учора я про це говорив.

— Mais oui, mais oui[19], — підтвердив детектив. — Я чудово пам’ятаю те, що ви сказали вчора. Дозвольте познайомити вас з інспектором Джеппом, який веде справу.

Браян Мартін із докором подивився на співрозмовника.

— Я не знав, — пробурмотів він. — Ви мали б попередити мене.

Чоловік холодно кивнув до інспектора.

Він сів, стиснувши губи.

— Я не розумію, — запротестував він, — чому ви попросили мене прийти. Це взагалі не стосується мене.

— Я так не думаю, — обережно сказав Пуаро. — Якщо йдеться про вбивство, треба відкласти особисті протиріччя.

— Ні, ні. Ми з Джейн грали разом. Я добре знаю її. Чорт, ми з нею друзі.

— Однак, дізнавшись, що лорда Еджвера вбили, ви дійшли висновку, що саме вона — вбивця, — сухо зауважив детектив.

Актор стрепенувся.

— Ви хочете сказати… — Його очі, здавалося, вилізли з орбіт. — Ви маєте на увазі, що я помиляюся? Що вона тут ні до чого?

Тут утрутився Джепп.

— Заспокойтесь, містере Мартін. Це точно вона.

Молодик знову оперся на крісло.

— На мить я подумав, — пробурмотів він, — що зробив просто жахливу помилку.

— У такій справі дружба не повинна впливати на вас, — розважно сказав Пуаро.

— Саме так, але…

— Друже, ви серйозно прагнете стати на бік жінки, яка скоїла вбивство? Вбивство — найогидніший зі злочинів.

Браян Мартін зітхнув.

— Ви не розумієте. Джейн — не звичайна вбивця. Вона… вона не знає, що добре, а що погано. Чесно кажучи, вона не може нести за це відповідальність.

— Присяжні самі вирішуватимуть, — промовив Джепп.

— Нічого, нічого, — дружелюбно сказав Пуаро. — Не те, щоб ви звинуватили її. Її вже звинувачено. Ви не можете відмовитися розповісти нам те, що знаєте. Юначе, у вас є обов’язок перед суспільством.

Актор зітхнув.

— Мабуть, ви маєте рацію, — здався він. — Що вам потрібно від мене?

Детектив глянув на Джеппа.

— Ви чули, як леді Еджвер, чи краще назвімо її міс Вілкінсон, погрожувала своєму чоловікові? — запитав інспектор.

— Так, кілька разів.

— Що саме вона сказала?

— Якщо він не розлучиться з нею, вона буде змушена «прибрати» його.

— І це був не жарт?

— Ні, гадаю, вона казала це серйозно. Одного разу вона сказала, що візьме таксі, поїде до нього і вб’є його. Ви ж теж чули це, мсьє Пуаро?

Актор звернувся до мого друга по підтримку.

Той кивнув.

Джепп продовжував запитувати:

— Містере Мартін, нас проінформували, що вона хотіла розлучення, щоб одружитися з іншим. Вам відомо з ким?

Браян кивнув.

— Хто це?

— То був герцог Мертонський.

— Герцог Мертонський! Ого! — інспектор аж присвиснув. — Цілиться в непросту птаху? Кажуть, він — один із найбагатших людей Англії?

Актор кивнув аж надто понуро.

Я ніяк не міг зрозуміти поведінки Пуаро. Відкинувшись на спинку, той сидів, схрестивши пальці і ритмічно киваючи головою на знак схвалення, наче людина, яка поставила улюблену платівку в грамофон і насолоджується мелодією.

— Хіба чоловік відмовився розлучатися?

— Так, категорично.

— Ви впевнені?

— Так.

— А тепер, мій добрий Джеппе, — промовив детектив-бельгієць, знову раптово приєднуючись до розмови, — ви зрозумієте, чому я вступив у гру. Леді Еджвер попросила мене зустрітися з її чоловіком, щоб змусити його погодитися на розлучення. Ми мали зустрітися з ним сьогодні вранці.

Браян Мартін похитав головою.

— Нічого з цього не вийшло б, — упевнено заявив він. — Еджвер ніколи не погодився б.

— Гадаєте, ні? — запитав Пуаро, привітно глянувши на нього.

— Я переконаний. Джейн також у