Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » Смерть лорда Еджвера, Агата Крісті 📚 - Українською

Читати книгу - "Смерть лорда Еджвера, Агата Крісті"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Смерть лорда Еджвера" автора Агата Крісті. Жанр книги: 💙 Детективи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 12 13 14 ... 59
Перейти на сторінку:
душі це розуміла. Вона не була по-справжньому впевнена, що ви досягнете успіху. Втратила надію. Цей чоловік був просто маніакальним противником ідеї розлучення.

Мій друг посміхнувся. Його очі раптом стали насичено зеленими.

— Помиляєтеся, юначе, — лагідно сказав він. — Я бачився з лордом Еджвером учора, і той погодився на розлучення.

Без сумніву, новина просто приголомшила молодого актора. Він дивився на Пуаро, і його очі мало не вилізли на лоба.

— Ви… ви бачили його вчора? — затинався він.

— О чверть на першу пополудні, — пояснив Пуаро з притаманною йому методичністю.

— І він погодився на розлучення?

— Погодився.

— Треба було одразу ж повідомити це Джейн! — закричав докірливо молодик.

— Я так і зробив, мсьє Мартіне.

— Ви повідомили їй? — вигукнули хором Мартін і Джепп.

Детектив усміхнувся.

— Мотив, здається, хиткий, еге ж? — пробурмотів він. — А тепер, мсьє Мартіне, дозвольте звернути вашу увагу на оце.

Пуаро показав йому газетну замітку.

Браян прочитав її без особливого інтересу.

— Думаєте, це алібі? — спитав він. — Гадаю, Еджвера застрелено вчора ввечері?

— Його закололи, а не застрелили, — повідомив мій друг.

Актор повільно відклав газету.

— Боюся, це нічого не змінює, — з жалем мовив він. — Джейн не ходила на ту вечерю.

— Звідки ви знаєте?

— Не пам’ятаю. Хтось сказав мені.

— Шкода, — задумливо сказав Пуаро.

Джепп із цікавістю дивився на нього.

— Я не можу вас зрозуміти, мсьє. Скидається на те, що ви не хочете, аби молоду леді звинуватили.

— Ні, ні, мій добрий Джеппе, я не такий упереджений, як ви вважаєте. Але відверто, те, як ви подаєте справу, суперечить здоровому глузду.

— Тобто, суперечить здоровому глузду? Мене тут нічого не бентежить.

Я помітив, що слова готові були зірватися з уст Пуаро, та він стримався.

— Маємо молоду жінку, яка прагне, як ви кажете, позбутися свого чоловіка. Цей пункт я не заперечую. Вона і мені про це щиро сказала. Eh bien, які кроки вона робить для цього? Вона кілька разів голосно і чітко повторює перед свідками, що роздумує про можливість убити його. Тоді, одного вечора вона виходить на вулицю, під’їжджає до його будинку, називає своє ім’я, убиває його і їде собі. Як це назвати, мій любий друже? Тут присутній якийсь здоровий глузд?

— Звичайно, це трохи по-дурному.

— По-дурному? Та це просто ідіотизм!

— Добре, — сказав Джепп, підводячись. — Коли злочинці втрачають голову, поліція від цього лише в плюсі. Мені треба повернутися в «Савой».

— Джеппе, чи можу я супроводжувати вас?

Той не заперечував, і ми вирушили. Браян Мартін неохоче розлучився з нами. Здавалося, він у стані значного нервового збудження. Він настирно прохав повідомити його про будь-який подальший розвиток подій.

— Нервовий тип, — прокоментував Джепп.

Пуаро погодився.

У «Савої» ми виявили джентльмена, у якого на чолі було написано, що він адвокат. Він щойно приїхав, і ми разом вирушили до номера Джейн. Інспектор говорив з одним зі своїх людей.

— І що? — запитав він лаконічно.

— Вона хотіла подзвонити!

— І кому телефонувала? — спитав Джепп.

— У магазин «Джейс», замовити траурний одяг.

Інспектор вилаявся під ніс. Ми зайшли в номер.

Удова, леді Еджвер, приміря́ла капелюшки перед дзеркалом. Вона була у тонкому чорно-білому вбранні. Жінка привітала усіх нас сліпучою усмішкою.

— О, мсьє Пуаро, як мило, що ви зайшли. Містере Моксон, — вона звернулася до адвоката, — я рада, що ви теж тут. Сідайте поруч і скажіть, на які запитання я можу відповісти. Отой чоловік, здається, вважає, що я вранці вийшла і вбила Джорджа.

— Учора ввечері, мадам, — виправив її Джепп.

— Ви сказали, зранку. О 10 годині.

— Я сказав о десятій вечора.

— Що ж, я ніколи не дослуховую.

— Десяту ранку пробило лише зараз, — сердито додав інспектор.

Джейн витріщила очі.

— Боже мій, — пробурмотіла вона. — Я вже багато років не вставала так рано. То ви, мабуть, приходили ще вдосвіта.

— Хвилинку, інспекторе, — пролунав солідний голос містера Моксона. — Я намагаюся зрозуміти, коли стався цей… е-е… сумний… обурливий… випадок?

— Приблизно о 10 годині вчора ввечері, сер.

— Що ж, тоді все гаразд, — різко заявила Джейн. — Я була на вечірці… Ой! — Вона прикрила рот рукою. — Можливо, я не мала цього говорити!

Її очі несміливо шукали схвалення у погляді адвоката.

— Якщо о десятій годині, леді Еджвер, ви… е-е… були на вечірці, я… е-е… не бачу причин не проінформувати інспектора про цей факт. Жодних зауваг щодо цього.

— Саме так, — погодився Джепп. — Я просто попросив вас розповісти про свої пересування минулого вечора.

— Це було не так. Ви сказали щось про десяту годину, я не зрозуміла вечора чи ранку. Та й у будь-якому разі ви страшенно шокували мене. Містере Моксон, я навіть знепритомніла.

— Розкажете про вечірку, леді Еджвер?

— Вона була у сера Монтеґ’ю Корнера, в Чизіку.

— О котрій ви пішли туди?

— Нас запрошували на о пів на дев’яту.

— То ви вийшли з готелю о…

— Приблизно о восьмій. Я заїхала на Пікаділлі, у готель «Пелас», щоб попрощатися з подругою з Америки, яка поверталася в Штати, місіс ван Дюсен. Я приїхала в Чизік за чверть дев’ята.

— Коли ви пішли?

— О пів на дванадцяту.

— Ви повернулися просто сюди?

— Так.

— На таксі?

— Ні. Власною машиною. Я орендувала її в «Даймлер».

— І ви не виходили під час вечері?

— Ну… Я…

— То ви покидали її?

То було, наче тер’єр накидається на пацюка.

— Я не знаю, про що ви. Мене покликали до телефону, коли ми вечеряли.

— Хто вам телефонував?

— Гадаю, то був якийсь поганий жарт. Хтось запитав: «Це леді Еджвер?» Я відповіла: «Так, це я». Тоді хтось розсміявся і кинув слухавку.

— Вам довелося виходити з будинку, щоб поговорити по телефону?

Джейн мала здивований вигляд.

— Звичайно, ні.

— Як довго вас не було за столом?

— Близько півтори хвилини.

Джепп просто занепав духом. Я був цілком переконаний, що він не вірить жоднісінькому її слову, та почувши розповідь жінки, він нічого не міг вдіяти, поки не підтвердить чи не спростує цю історію.

Він холодно подякував і пішов.

Ми

1 ... 12 13 14 ... 59
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Смерть лорда Еджвера, Агата Крісті», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Смерть лорда Еджвера, Агата Крісті"