Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » Смерть лорда Еджвера, Агата Крісті 📚 - Українською

Читати книгу - "Смерть лорда Еджвера, Агата Крісті"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Смерть лорда Еджвера" автора Агата Крісті. Жанр книги: 💙 Детективи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 13 14 15 ... 59
Перейти на сторінку:
теж зібралися йти, але акторка покликала Пуаро.

— Мсьє Пуаро, ви могли б дещо зробити для мене?

— Звичайно, мадам.

— Будь ласка, відправте телеграму герцогові в Париж. Він зупинився в «Крільйоні». Йому слід про це знати. Я не хочу надсилати телеграму сама. Гадаю, тиждень-другий мені доведеться бути невтішною вдовою.

— У телеграмі немає потреби, мадам, — м’яко сказав мій друг. — Це буде у всіх газетах.

— Ну й голова у вас! Авжеж, так і буде. Краще не телеграфувати. Я відчуваю, що зможу дотримуватися своєї ролі, оскільки все так добре склалося. Я збираюся поводитися так, як і мала б удова. З гідністю, знаєте. Я тут подумала надіслати вінок із орхідей. Вони ж найдорожчі. Мабуть, доведеться піти на похорон. Як думаєте?

— Спершу вам доведеться піти на дізнання, мадам.

— О, гадаю, ваша правда. — Вона на мить замислилася. — Мені взагалі не подобається інспектор Скотленд-Ярду. Він налякав мене до смерті, мсьє Пуаро.

— Справді?

— Здається, мені пощастило, що я таки передумала і зрештою пішла на вечерю.

Пуаро саме йшов до дверей. Зненацька, на цих словах, він обернувся.

— Що ви сказали, мадам? Ви передумали?

— Так. Я думала не їхати. Учора вдень у мене страшенно боліла голова.

Детектив ковтнув кілька разів. Здавалося, він утратив дар мови.

— Ви казали про це комусь? — нарешті запитав він.

— Так, звичайно. Нас там ціла юрма пила чай. Мене запросили на коктейльну вечірку, але я відмовилася. Сказала, що голова розколюється і я негайно їду додому, і на вечерю теж не поїду.

— Чому ж ви передумали, мадам?

— Елліс накинулася на мене. Сказала, що я не можу відмовитися. Старий сер Монтеґ’ю — впливова особа, знаєте, але й дивакуватий, легко ображається. Мені взагалі-то було байдуже. От одружуся з Мертоном і покінчу з цим усім. Але Елліс завжди обережніша. Сказала: «Ніколи не знаєш». Зрештою, я вирішила, що вона має рацію. У будь-якому разі я пішла.

— Тепер ви — боржниця Елліс, мадам, — серйозно промовив Пуаро.

— Напевно. Той інспектор, мабуть, здався?

Вона розсміялася, мій друг — ні. Він тихо сказав:

— І все-таки тут багато всього для роздумів. Так, дуже багато.

— Елліс! — покликала Джейн.

Покоївка вийшла з іншої кімнати.

— Мсьє Пуаро каже, мені пощастило, що ти змусила мене піти на ту вечерю вчора.

Елліс майже не глянула на Пуаро. У неї був понурий і несхвальний вигляд.

— Кепсько не дотримуватися своїх обіцянок, міледі, а ви так любите це робити. Люди не завжди пробачатимуть вам. І їхнє ставлення псується.

Джейн Вілкінсон узяла капелюшок, який приміряла, коли ми увійшли, і знову наділа на голову.

— Ненавиджу чорне, — сказала вона вбитим голосом. — Ніколи не одягаю його, але тепер, як зразковій удові, мені доведеться. Усі ці капелюшки просто жахливі. Зателефонуй іншому капелюшникові, Елліс. Я повинна мати хоча б якийсь вигляд.

Ми з Пуаро тихо вислизнули з кімнати.

Розділ сьомий

Секретарка

Ми не востаннє бачили Джеппа. Той з’явився знову десь за годину, кинув на стіл капелюха і сказав, що повністю зганьблений.

— Ви навели довідки? — співчутливо запитав Пуаро.

Інспектор похмуро кивнув.

— І якщо чотирнадцять людей не брешуть, то вона цього не робила, — пробурчав він.

Тоді продовжив:

— Не приховуватиму від вас, мсьє Пуаро, що очікував виявити сфабриковану справу. На позір не здається, що ще хтось міг убити лорда Еджвера. Вона єдина, у кого була хоч тінь мотиву.

— Я б так не сказав. Mais continuez[20].

— Отже, як я і кажу, я очікував виявити сфабриковану справу. Ви знаєте тих театралів — вони всі трималися б разом, щоб прикрити товариша. Але річ, найімовірніше, в іншому. Люди, які були вчора на вечері — поважні персони, ніхто з них не був її близьким другом, і деякі з них навіть не знали одне одного. Їхні свідчення — незалежні та надійні. Тоді я сподівався виявити, що вона вислизнула десь так на півгодини. Вона могла це легко зробити — напудрити носа чи ще якась схожа відмовка. Але ні, хоч та жінка справді виходила з-за столу, як нам сказала, щоб відповісти на телефонний дзвінок, але з нею був дворецький — і, до речі, усе було так, як вона розповіла. Він чув її слова: «Так, цілком вірно. Це леді Еджвер». І тоді з іншого боку кинули слухавку. Дивно це, знаєте. Хоча й немає жодного стосунку до цього випадку.

— Мабуть, ні, але це цікаво. Дзвонив чоловік чи жінка?

— Здається, вона сказала, що жінка.

— Дивно, — промовив Пуаро задумливо.

— Не зважайте, — нетерпляче сказав Джепп. — Повернімося до важливої частини. Цілий вечір пройшов так, як вона розповіла. Вона дісталася туди за чверть дев’ята, вийшла о пів на дванадцяту і повернулася сюди за чверть дванадцята. Я бачив водія, який її віз — він один із постійних працівників у «Даймлер». І біля готелю «Савой» бачили, як вона заходила, і підтвердили час.

— Eh bien, це здається дуже переконливим.

— Тоді як бути з тими двома на Ріджент-ґейт? Це ж не тільки дворецький. Секретарка лорда Еджвера також її бачила. Вони обоє клянуться усім святим, що саме леді Еджвер приходила туди о десятій.

— Як довго там дворецький?

— Півроку. Симпатичний хлопець, до речі.

— Так, справді. Eh bien, мій друже, якщо він там був лише півроку, він не міг упізнати леді Еджвер, оскільки не бачив її раніше.

— Ну, він знав її з фотографій у газеті. І в будь-якому разі секретарка знала її. Вона працювала у лорда Еджвера п’ять чи шість років, і вона єдина цілком переконана.

— Ах! — видобув Пуаро. — Я хотів би зустрітися з секретаркою.

— Тож чому б не піти зі мною зараз?

— Дякую, mon ami, я із задоволенням це зроблю. Сподіваюся, запрошення стосується і Гастінґса?

Джепп усміхнувся.

— Як ви гадаєте? Куди хазяїн, туди й пес, — додав він, як на мене, не зовсім ввічливо.

— Нагадує мені справу Елізабет Кеннінґ, — сказав інспектор. — Пригадуєте? Як кілька десятків свідків з кожного боку стверджували, що вони бачили циганку, Мері Скваєрс, у двох різних частинах Англії. Там також були хороші поважні свідки. А її обличчя таке потворне, що другого такого не

1 ... 13 14 15 ... 59
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Смерть лорда Еджвера, Агата Крісті», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Смерть лорда Еджвера, Агата Крісті"