Читати книгу - "Мій фантастичний хлопець, Інна Романова"

Аня

- Шановні студенти! Здавайте свої роботи! -говорить викладач, написавши на дошці свою електронну пошту. Тут же всі відкрили ноути і почали перекидати написані програми. У своїй я була впевнена, мені допомагав сам Алекс Вовк! П'ятірка забезпечена!

- Аню, а я чула, що ти вчора з Алексом сиділа в бібліотеці разом, це правда? - шепоче Світлана, від неї не приховаєш ніяку інформацію, таки їй треба орієнтуватися на збір і аналіз, у неї до цього явний талант.

- Так. Але це випадковість, чесне слово, - відповіла я.

- Ну так, звичайно, - тихенько сміється Іра. - Ми так і подумали. 

- Справді! Я сиділа, а він підійшов і з програмою допоміг, - виправдовувалася перед дівчатами.

- Нічого собі! Він тобі ще й допомагав? І все випадково? - Іра вже відверто регоче.

- Та ну вас! - сказала я і вткнулася в свій монітор.

Після заняття ми вирішили пройтися по магазинах. Давно я собі нічого не купувала, а сьогодні саме захотілося.

- Дівчата, давайте зайдемо в магазин нижньої білизни, - попросила Іра. 

Ми зі Світланою з усмішкою переглянулися і увійшли. 

Іра з Ігорем з одного міста і зустрічаються вже третій рік, так, були відносини на відстані, але на інтим вони знаходили час. 

Підібрали Ірусі два набори чорного кольору, досить відверті, але не в міру. 

- Аню, може і тобі подивимося, - посміхається Іра з таким видом «сама розумієш для кого»

- А ну, відчепіться від мене! У мене немає ніякого хлопця, у мене, між іншим, чоловік є в онлайн-грі, - для чогось додала ... Ой, не треба було! Хвилина мовчання і одночасно подруги крикнули:

- У тебе роман в онлайні? - Свєта аж зойкнула в кінці речення.

- Ні, ми просто разом ходимо в рейди і готуємося до турніру, ну і спілкуємося небагато, - відповіла я.

- Аню, а часто ви спілкуєтеся? - запитала Іра

- Кожен ден.

- Скільки часу в день? - знову уточнила Ірина

- Близько години, якщо сумарно, - майже пошепки відповіла ... І правда, ми багато часу проводимо разом. - Але ж ми в основному говоримо про гру, стратегії, тактику. Вчора, наприклад, я з його друзями познайомилася, - сказала і зрозуміла, що це звучить ще більш компрометуюче.

- У неї онлайн-роман, хто б міг подумати, - зробила висновок Іра. - Пішли, Свєтік, на касу, приведемо її сюди, коли вони в офлайн перейдуть. Так Алексу нічого не світить, виходить?

- Ми не будемо переходити в офлайн, так що не вигадуйте, і з Алексом теж у мене нічого немає! - фиркнула, розвернулася і вийшла з магазину.

Але задумалась ... цікаво, ми з Вовком познайомимося в реальності?

Алекс 

Я захоплено писав код для атаки, яка незабаром має відбутися. А ще тестувати ... Багато часу зараз проводжу в Небожителях, тому трохи вибився з графіка, але нічого, надолужу згаяне. Сьогодні доведеться працювати всю ніч.

- Алексе, - до мене підійшла чергова дівчина, я підняв голову, трохи роздратований тим, що мене відволікають. – Я хотіла б з тобою познайомиться. Мене звати Катя, можна запросити тебе на вечерю? - я зітхнув, дівчата стають наполегливіші і нахабніші.

- Ні, вибач, я зайнятий, - просто відповів їй. Так, некрасиво, але зате дуже зрозуміло.

- Не обов'язково сьогодні, коли ти вільний? Я можу в будь-який з вечорів, - не здається вона

- Я завжди зайнятий, зараз підготовка до турніру з кібербезпеки, - трохи згладив свою явну відмову.

- Може я тобі чимось можу допомогти? 

- Ти айтішніца? - мені чисто стало цікаво, невже це наші дівчата такі голодні стали?

- Ні, я на гуманітарному вчуся.

- Ну тоді вибач, - сказав і повернувся до свого коду.

- Алексе, ну ти можеш бути більш тактовним, чи як? - запитує Рома.

- Ромчику, ну реально, вона була дуже нав'язливою, - заступився за мене Ігор.

- Вона вибігла вся в сльозах, а ти навіть голову не підняв! - Рома у нас альтруїст, любить людей.

- Я і з тобою розмовляю, не відриваючи голови від монітора, може і ти піди поплач, не відволікай, я реально не встигаю, - відмахнувся від друга. - Мені ще команду треба вибрати на цьому тижні ... І програма по захисту сервера ще лежить не дороблена, а скоро треба віддавати замовнику.

- Ти б тоді менше зі своєю дружиною часу в онлайні проводив, а то на неї у тебе завжди годинка знайдеться, - Рома сьогодні дратує.

- Не заздри! А якщо заздриш, то роби це мовчки, - сказав у відповідь.

Увечері зайшов в Небожителів, трохи поспілкувався зі своєю Кішкою і сів за проги.

Аня

Дзвонила мама, зіпсувала мені настрій. 

Не може вона прийняти того факту, що я поїхала до столиці вчиться на IT, а не вийшла заміж в свої 18 років. У мене консервативна сім'я, для яких шлюб - це головна кар'єра жінки, вершиною якої є народження дітей. Мама в 18 вийшла заміж за тата і в 31 у них народилася я. І потім вона 10 років сиділа вдома, займаючись домашніми справами і моїм виховання. Я так не хочу!