Читати книгу - "Сад кісток, Володимир Пірогов"

Норріс увійшов слідом за С'юволом крізь дальні двері до кімнати, де стіл уже чекав на дорогоцінний товар. Він обережно поклав труп. Джек піднявся нагору останнім і став з іншого боку стола. Його важке дихання було добре чути у тиші цього приміщення.

С’ювол підійшов до стола й відкинув край брезенту.

У мерехтінні ліхтаря обличчя дівчини мало такий вигляд, наче життя і тепло повернулись у нього. Мокрими завитками волосся стікала дощова вода і блищала на щоках, наче сльози.

— Так, вона у доброму стані, — пробуркотів доктор С’ювол і далі відкинув брезент, відкривши голий тулуб. Норріс придушив у собі порив відштовхнути руку чоловіка й запобігти нарузі над дівочою цнотою. Він з огидою спостерігав за хтивим блиском Джекових очей, за запалом, з яким той аж нахилився, щоб краще роздивитися тіло. Опустивши погляд на її обличчя, Норріс подумки сказав: «Вибач, що ти маєш зазнавати такого приниження».

С’ювол розпрямився й кивнув:

— Вона мені підходить, містере Б’юрк.

— До того ж з нею можна добряче розважитися, — сказав Джек з посмішкою.

— Ми робимо це не заради розваг, — відповів на це С’ювол, — вона послугує вищій меті. Просвітництву.

— О, звісно, — вигукнув Джек, — то де мої гроші? Я б хотів отримати платню за все це просвітництво, яке я вам постачаю.

С’ювол витяг маленький мішечок з тканини і простяг Джеку.

— Ваша платня. Отримаєте стільки ж, коли принесете ще одного.

— Тут лише п’ятнадцять доларів. Ми домовлялися на двадцять.

— Сьогодні вам знадобилися послуги містера Маршалла. П’ять доларів підуть на рахунок його навчання. Разом це двадцять.

— Я, чорт забирай, знаю скільки це разом, — буркнув Джек і сховав гроші до кишені, — але цього недостатньо за те, що я вам постачаю.

— Упевнений, що я можу знайти іншого викрадача трупів, який буде вельми задоволений моєю платнею.

— Але не такого, хто б міг привозити їх такими свіжими. Усе, що ви отримаєте, це шматок гнилого м’яса, повного хробаків.

— Моя платня становить двадцять доларів за екземпляр. Потребуєте ви допомоги чи ні — це ваше рішення. Але я маю сумніви щодо того, що містер Маршалл погодиться працювати без гідної платні.

Джек кинув ображений погляд на Норріса.

— Він — мої м’язи, от і все. Ніхто, окрім мене, не знає, де їх шукати.

— То продовжуйте шукати їх для мене.

— Що ж, добре. У мене буде один для вас, — Джек повернувся, щоб піти. У дверях він зупинився і неохоче подивився на Норріса, — у «Чорному лонжероні» у четвер увечері. О сьомій, — рявкнув він і вийшов. Було чутно його важкі кроки сходами, а потім грюкнули двері.

— Невже немає більше нікого, хто б міг вам допомогти, — спитав Норріс, — окрім цього негідника?

— На жаль, саме з такими нам доводиться мати справу. Усі викрадачі трупів подібні. Якби наші закони були цивілізованими, паразити на кшталт цього покидька взагалі б не мали роботи. Але поки що ми змушені мати справу з такими, як містер Б’юрк, — С’ювол знову підійшов до стола й подивився на дівчину. — Принаймні він примудряється діставати принадні трупи.

— Я б залюбки погодився на будь-яку іншу роботу, замість цієї, докторе С’ювол.

— Але ж ви хочете стати лікарем, чи не так?

— Так, але не працюючи з тим чоловіком. Чи не маєте іншого завдання для мене?

— Зараз коледж не має нагальнішої проблеми за нестачу екземплярів.

Норріс подивився на дівчину і тихо сказав:

— Гадаю, що вона навіть уявити не могла, що стане екземпляром.

— Усі ми екземпляри, містере Маршалл. Відкиньте душу, а будь-яке тіло подібне до іншого. Серце, легені, нирки. Під шкірою, навіть у такої привабливої дівчини, усе те саме. Звісно, це трагедія — померти у такому юному віці, — доктор С’ювол жваво накинув брезент на труп, і той обережно вкрив її тонкий стан, — але, мертва, вона послужить шляхетній меті.

4

Розу розбудив стогін. Інколи вночі вона засинала на стільці коло ліжка Аурнії. Тепер підняла голову, шия боліла. І раптом дівчина побачила, що очі її сестри розплющені, а обличчя скривлене від болю.

Роза випрямилася:

— Аурніє?

— Я більше не витримаю. Якби ж я тільки могла зараз померти!

— Люба, не кажи так!

— Морфін не допомагає мені.

І тут Роза побачила свіжу пляму крові на простирадлі Аурнії. Дівчина перелякалась і підхопилася на ноги.

— Я покличу медсестру.

— І священника, Розо. Будь ласка!

Роза вибігла з палати. Гасові ліхтарі слабо світили у пітьмі, і їх полум’я колихалося, коли вона пробігала повз.

Незабаром вона повернулася разом із сестрою Робінсон і сестрою Пул. Яскраво-червона пляма на простирадлі збільшилася і продовжувала рости. Міс Пул перелякано подивилась на кров і різко повернулася до іншої медсестри:

— Її треба негайно доправити до операційної.

Не було часу посилати по доктора Крауча, замість цього покликали молодого лікаря Беррі, який мешкав у лікарняному підвалі. Світле волосся сонного доктора Беррі було розпатлане, а очі налиті кров'ю, коли він увійшов до операційної, куди швидко перевезли Аурнію. Він одразу зблід, побачивши таку кількість крові.

— Треба поспішати, — вигукнув він, копирсаючись у своїй валізі з інструментами, — треба звільнити матку. Дитиною, можливо, доведеться пожертвувати.

Аурнія страдницьки заголосила, протестуючи:

— Ні, моя дитина має жити!

— Притисніть її, — наказав він, — це буде боляче.

— Розо, — благала Аурнія, — не дай їм убити мою дитину!

— Міс Конноллі, залиште