Книги Українською Мовою » 💙 Трилер » Місто мертвих ангелів, Несвятий революціонер 📚 - Українською

Читати книгу - "Місто мертвих ангелів, Несвятий революціонер"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Місто мертвих ангелів" автора Несвятий революціонер. Жанр книги: 💙 Трилер. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 11 12 13 ... 63
Перейти на сторінку:

-Будь ласка, Артуре. – опустив очі поліцейський, ніби не очікував, що хтось може диктувати йому власні умови.

-Це моя робота: бути мисливцем на звірів, тому я тут, Реймонде.

-Гаразд, мисливцю, якщо передумаєш, то я у себе у відділку розташованому на вулиці Пріксла, ти не помилишся, то єдина будівля, де трішки залишилось честі.

- На все добре, містере Реймонд, ми ще з вами обов’язково зустрінемося. – опустив на прощання свою шляпу.

-Будь здоровий, Артуре, бережи себе. – попрощався зі мною поліцейський

Коли я вже йшов, то розвернувшись, побачив, як Стелла плакала, бідна дитина усвідомила, що більше ніколи не побачить мами, а Марта лише ніжно її обіймала, плачучи сама.

Він стояв там, знову дивлячись прямо мені у вічі. Знову той загадковий силует, який пожирав мене поглядом, ніби щоразу помічаючи, що я його наступна жертва. Знову статура широкоплечого чоловіка, і він саме у той момент зник, коли я наклонився, щоб поправити шнурок. Піднявши погляд, я побачив, що його ніде не було.

2.

Покинувши місце болю та жорстокості, я попрямував прямо до лавки м’ясника, де мав зустрітися із Крістіаном, батьком убитої Віти. Моєму зору була демонстрована ціла вистава: якийсь чоловік прибивав табличку на двері з написом «Зачинено назавжди».  Підійшовши поближче до лавки, де майоріли пусті полиці та не було світла всередині, я розпочав діалог із молодим чоловіком, який був одягнений у светр синього кольору, подряпані на коліні та сраці штани, і міцні черевики з масивними теплими носками. На взутті було видно напис: «З любов’ю, твій татусь». Відразу я подумав, чи він черевики вкрав, чи це остання пам’ятка, яка залишилася від його батька.

Тим не менш, я наблизився до нього:

-Містере, перепрошую. – окликав хлопця я

Він, не очікувавши, що до нього хтось наблизиться, майже не шандарахнув мене молотком.

-Пане, вибачте, але більше такого не робіть. Зі спини тут окликають або ті, кому ти заборгував кучу грошей, або ті хто тебе зараз пограбує. У мене була вимушена реакція накинутись на вас з молотком, ще раз вибачте, містере.

Я був вражений чесністю хлопця.

-Що ж, але якби ви мене вбили, то мій гроб мали волокти на своїх плечах, тому запам’ятовуйте мій голос, якщо не маєте бажання брати участь. Хто ви є і що тут робите?

- Я Леон, пане, Леон Даріон, будь ласка, представтесь і ви для початку, що б я розумів з ким маю справу. І прошу, містере, не викайте мені, я молодий двадцятирічний хлопець, не хочу, щоб до мене звертались як до старої клячі.

- Артур Конграйт, Леоне, слідчий з містечка Госбер, будемо знайомі. Так що ти тут робиш, хлопче?

- Зачекайте, так ви немісцевий? – наляканим голосом звернувся до мене Леон. – Будь ласка, не розповідайте нікому і ніде, що мене бачив чужий, особливо у корчмі. Вайл, тамошній бармен, це мій брат. Він прикриває мене перед власником тої забігайлівки, коли я говорю зайве. Прошу, ніколи не просіть показати вам його спину…

-Домовились, Леоне, клянусь честю нетутешнього слідчого. – поклав праву  руку на серце я, а ліву підняв пальцями вверх. – Можливо, ти все ж таки дасиш відповідь на моє питання?

- Лавка Крістіана стоїть спустошена вже четвертий день, у нас закон такий: якщо твій бізнес не приносить протягом трьох днів відсоток у карман меру, то його закривають. Як бачте за вказівкою Бенса, тутешнього мера, я маю закрити це місце. Мені дають такий підробіток, щоб я не опинився на вулиці. Вайл допоміг мені з цим, поговоривши з його шефом, а той вже безпосередньо з мером. Моєму брату дорого це коштувало: протягом року він мав жити та працювати у корчмі, не виходивши з неї навіть на повітря, щоб не прогавити зайвий цент. Він герой у моїх очах.

- З Вайлом я знайомий, Леоне…

-Що?! Його ж уб’ють взнавши, що він з чужим говорив… - майже не заплакав хлопець.

-Спокійніше, друже, він поставив мені умову, щоб я в нього не розпитував за власника корчми, бо його б тоді реально вбили б. Я вчинив так як він попросив, твій брат живий.

-Я розумію, містере Артуре, але тепер його знову відгамселять, будь ласка, бувайте в тому закладі рідше, не змушуйте мого брата відчувати біль.

-Добре, Леоне, я опинюсь у тому місці лише за крайньої потреби. Де зараз Крістіан?

-Його ніхто не бачив останні чотири дні, ще після вбивства Віти він хоча б якось показувався людям, а зараз зник. Я не володію інформацію, що з паном Крістіаном, містере, я звичайний робітник. Сказали закрити магазин, я закриваю, бо якщо почну розпитувати, то мені відріжуть язика та повісять його до своєї колекції

- Хто відріже? – із наполегливістю запитав я

- Тих двоє нелюдів: Батист, на прізвисько «Скіф(6)», та Рокко, на прізвисько «Вампір». Повірте, Артуре, їхні прізвиська – це їхні таланти, Батист вам швидко пулю в голову пустить навіть зі ста метрів, а від Рокко не сховатись, запах вашої крові він буде чути за кілометри, він найголовніший садист. Охоронці мера тримають все місто у страху, більше аніж сектанти, які видумали, що існує божество у вигляді гігантського змія, і щоб не стався апокаліпсис, вони приносять у жертву людей. У квартирах навіть бояться говорити, бо всі думають, що Рокко їх чує. – зі страхом розказував мені Леон. – Пане, моє життя тепер на волосині смерті, і зараз тільки ви зможете перерізати ту волосину, розказавши те, що почули від мене…

Згадавши, як мене у шинку зачепив чоловік із очима, які схожі на зміїні, я відразу зрозумів, що це були сектанти, але саме дивне те, що вони сиділи на рівні з місцевими, значить вони дуже добре маскувалися. По крайні мірі, їх очей точно ніхто не бачив через окуляри.

-Леоне, можливо, ти знаєш, де проживав Крістіан? Це б дуже допомогло мені, і я нарешті відпущу тебе.

-Так ось ,пане, його дім знаходиться навпроти лавки. – Леон показав пальцем на двоповерховий будинок.

6 – Скіф – термін, що використовується на континенті та означає людину, яка є майстром стрільби на далекі дистанції. Перед Батистом ця кличка належала Сміту Скотенсу, який убив медведя вистрілом у голову із відстані у кілометр.

1 ... 11 12 13 ... 63
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Місто мертвих ангелів, Несвятий революціонер», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Місто мертвих ангелів, Несвятий революціонер"