Читати книгу - "Я за тебе (не) піду!, Ванда Трезор"

- Ближче? – питає Максим. – Що ти маєш на увазі? 

- А ти що маєш на увазі?! – роздратовано відповідаю запитанням на запитання. А сама знову закипаю, бо він, напевно, потрактував мої слова про «ближче», як щось непристойне. – Я чесна і порядна жінка! І розводити тут бордельні традиції не маю наміру, якщо ти натякаєш на це! І взагалі, чому ти знову лізеш у моє життя?! Я тебе зовсім не знаю, бачила всього один день! Живу, як хочу! Моє «ближче» зовсім не таке, як твоє «ближче», а навпаки! 

Максим гмикає, видно, що хоче сказати щось неприємне й гостре, і я вже підшукую слова, якими б дати йому гідну відсіч, аж тут із двору у відчинене вікно чути жіночий голос: 

- Максиме Олексійовичу, ви де? Я вам молочка принесла! Дядько Степан сказав, що ви за молочком не виходили сьогодні, то я подумала, що... 

Жінка, напевно, увійшла в коридор і вже прямувала до вітальні, ще щось говорячи. Її голос видався мені знайомим, а потім я побачила у двері з залу, що це була та дівчина, продавчиня, що неприємним поглядом зиркала на мене вчора в сільській крамниці.

Я хотіла спитати у Максима про неї, але він раптом зробив дивну річ. Миттєво підстрибнув до диванчика, на якому я сиділа, заліз за його задню стінку, сховався там і прошипів уже звідти: 

- Марто, не видавай мене, благаю! 

Я так і завмерла на тому диванчику, напевно, ще й рота мала роззявленого від здивування. Але швидко його закрила, коли крізь вітальню пройшла незнайомка й увірвалася до залу, як фурія. Побачила мене і зарепетувала: 

- Ах, ти ж, паскудо! Та я тобі зараз всі косми повириваю! Я тобі цей бідон з молоком на голову виллю!.. 
_____ 
*І сайт, і бізнесмен придумані авторкою.