Читати книгу - "Я живу з чудовиськом, Selina Tamamushi"

Автор: пухнастий білий кіт із помаранчевими очима, 
який веде боротьбу за свободу й тишу у своєму домі. 

Ви коли-небудь бачили монстра, який їсть все на своєму шляху, гарчить, немов гроза, і безжально переслідує вас? Ні? А я бачу його регулярно. У моєму домі його називають пилотягом. 

Я пам’ятаю той день, коли вперше зустрів цю істоту. Я мирно спав на дивані, занурений у свої мрії про велику миску з лососем, коли раптом тишу порушив жахливий звук. Гарчання, настільки гучне, що навіть мої вушка, налаштовані на найменший звук відкриття холодильника, почали вібрувати. 

Я підскочив. На підлозі повзало щось велике, сіре, із довгим хвостом. Воно рухалося хаотично, гарчало й ковтало пил із кутів, як голодний звір. 

— Це лише пилотяг, не переживай, Котя — сказала Чудовисько, але її голос мене не заспокоїв. 

Я негайно зайняв оборонну позицію під диваном. 

Пилотяг, як я зрозумів, — це головна зброя Чудовиська проти мого пуху й затишного безладу, який я старанно створюю. Щоразу, коли Чудовисько вирішує «прибирати», цей монстр оживає і починає поглинати все на своєму шляху. 

Він ніколи не атакує напряму, але його злий хвіст завжди намагається дістатися до мене. Одного разу я не встиг втекти, і хвіст торкнувся мого пухнастого хвоста. Це був шок! Я відчув, як весь мій королівський статус розсипається в пил, і кинувся до кухні, залишаючи позаду поламану гордість. 

З часом я розробив цілу стратегію, як виживати під час появи пилотяга.  Сигнал небезпеки - розвідка - евакуація - мімікрія. 

Тож, як тільки Чудовисько починає рухати меблі або каже щось на кшталт «Треба пропилотяжити», я миттєво насторожуюся. Другим етапом я обережно перевіряю, де монстр знаходиться. Перш ніж він оживе. Під час активації пилотяга я переходжу до третього етапу “евакуація” та ховаюся у найбезпечнішому місці: у шафі, за шторами або у ванній. Під ліжком не ховаюсь, для пилотяга це місце битви. Після хованки переходжу до четвертого етапу “Мімікрія”. Щоб не викликати підозр, я просто лежу нерухомо й роблю вигляд, що мене тут немає. Моя стратегія чудово працює. 

 Але одного разу я зрозумів страшну істину. Чудовисько не боїться цього монстра. Ба більше, воно керує ним! 

— Ой, ти ж знову злякався! — сміялася Катя, коли я з жахом спостерігав, як вона тримає пилотяг за голову і водить ним по підлозі. 

Як? Як це можливо? Вона завжди така незграбна, а тут безстрашно приборкує цього монстра! Можливо, вона його приручила? 

Одного дня я вирішив, що пора покінчити з цим. Поки Чудовисько пішло відповідати на телефонний дзвінок, я підійшов до пилотяга. Він лежав нерухомо, беззахисний. Це був мій шанс. 

Я обережно обнюхав його. Потім легенько штовхнув лапою. Він не реагував. 

— Ха, так ти нічого не можеш без Чудовиська, — подумав я, набираючись сміливості. 

Я вирішив показати йому, хто тут головний. Стрибнувши зверху, я натиснув на одну з його кнопок. І ось тоді він ожив! 

Гарчання було оглушливим, і я зірвався з місця так швидко, що, здається, залишив свій пух у повітрі. 

— Що ти там натворив, Злодюжко?! — почулася з вітальні Катя, повертаючись і вимикаючи монстра. 

Згодом я зрозумів: пилотяг — це просто інструмент Чудовиська, щоб навести лад у домі. Він не мисливець, а лише бездушна річ. Але це не означає, що я його прийму. Хто знає, можливо, одного дня він таки проковтне мій хвіст. 

P.S. Якщо у вас вдома з’явився пилотяг, будьте обережні. Він може не бути живим, але він точно збирає у себе всі секрети вашого пухнастого життя.  Краще триматися від нього подалі.