Читати книгу - "Африка, сни"

Юхим Гаврилович поступово заводиться. Він лежить на кроваті і пальцями дере з ковра шерсть.

Юхим Гаврилович: Може, ви всі тут колгоспники? Може, вона колгоспниця?! (Показує на Уляну Мусіївну.) Чи, може, вона колгоспниця?! (Показує на Маргариту Сидірівну). Чи, може, я колгоспник?! Га?!

Очі Юхима Гавриловича наливаються кров’ю. Уляна Мусіївна, Маргарита Сидірівна і хлопчик Назар — мовчать, пройняті жахом.

Юхим Гаврилович(реве жахливим голосом): Кого я запитую?!

Хлопчик Назар(починає ревіти): Тату, не бий!

Юхим Гаврилович(скаженіє): Я тобі покажу колгоспників!

Юхим Гаврилович рвучко стрибає з кроваті, виймає з синіх штанів ремінь з чайкою на пряжці і пиздить ним Назара. Назар кричить.

Юхим Гаврилович(пиздить Назара): Так хто колгоспник? Я колгоспник? Оце тобі колгоспник! Оце тобі, шоб знав, який у тебе тато колгоспник! (До Уляни Мусіївни та Маргарити Сидірівни.) Ні, ви бачили такого, я — колгоспник!

Маргарита Сидірівна: Але ж…

Юхим Гаврилович: Мовчать!

Назар(плаче): Тату, я більше не буду…

Юхим Гаврилович: Катай за уроки, будеш день, ніч, місяць будеш сидіти, поки не вивчиш! Шо задано?

Назар(плаче): Географія.

Юхим Гаврилович: Я перевірю. Якщо не будеш знать, шо таке географія (показує ремінь) — чим пахне?

Назар плаче.

Юхим Гаврилович(задоволено): Не плач. Пиздуй за уроки.

Назар уходе.

Юхим Гаврилович: Хм. Як це вам подобається? Колгоспник!

Аеліта(кричить): Я люблю тєбя, жизнь, і надє­юсь, што ето взаімно!

ЗАВІСА.

Павлік морозов.

(Нова редакція)

Всьо смєшалось в домє Яблонскіх.

Генерал А. Лєбєдь

Епічна трагедія

ДІЙОВІ ОСОБИ

Павлiк Морозов, піонер, атлетичний юнак, нордична краса i гiтлерюгендiвська зачiска; одягнут просто i зi смаком: в бiлу сорочку i короткi шкiрянi штанцi; з рiзних бокiв Павлiк Морозов перетягнутий мiлiтарними шкiряними ремiнцями.

Савва Морозов, батько Павлiка Морозова, скупий i хтивий куркуль.

Щукiн, друг Савви, такий же мудак, як i вiн.

Пєлагєя Нилiвна, жiнка Савви Морозова, мати Павлiка Морозова; гарна, ще не стара жiнка, схожа на мать Батькiвщину з вiдомого плакату.

Павєл Власов, побочний син Пєлагєї Нилiвни, здоровенний, схожий на Кiнг-Конга мужик, сильний i неймовiрно тупий.

Генерал Власов, полюбовник Пєлагєї Нилiвни, батько Павла Власова, фашистський перевертень i таємний агент Канарiса.

Канарiс, шеф абверу Третього Рейху, в трагедiї не з’являється.

Фiлiн, здоровенна i жирна сова, виконує обов’язки агента генерала Власова.

Учитель атеїзму, плюгавий мужчина в бухгалтерських нарукавниках.

Альонушка i Іванушка, фольклорнi потвори, iснуючi в нашiй пiдсвiдомостi.

Зєвс, божествєнний вождь i вчитель, в трагедiї не з’являється.

Сфiнкс, кровожерна, пiдступна i хтива мiфологiчна потвора з пазурами, крилами, цицьками i пиздою.

Микола Островський, слiпий пророк храма Аполлона.

Сука i Блядь, кровожернi химери помсти, богiнi гiвна, мух i менструацiї, так званi Еpiнії.

Клiмакс, вiсник богiв, насилаємий на Суку i Блядь.

Танатос, демон смерті.

А також: пiонери, куркулi, фашисти, блядi, примари, чорти, дракони, горгони i медузи.

Дiя вiдбувається в глухiй сибiрськiй тайзi пiд час Другої свiтової вiйни.

ДIЯ ПЕРША

ПРОЛОГ

Входить Танатос.

Танатос:

Скінчились дні весняних сподівань,

Відгомоніла колективізація весела,

І Мамлакат вже не цілує в губи

Вождя народів диких: “Йди, збирай,

Мала узбецька дівчинка бавовну,

Бо пороху і дінаміту, а не поцілунків потребує

Країна наша, вже війна жорстока стукає у двері”.

Так сказав вусатий імператор, і з огидой витер

Дитячу слину з вусів божественних.

Бо на одну шосту частину суходолу

Напав зненацька Гітлер біснуватий.

Уже Гудеріан і Кляйст пихатий

Завершили оточення, їх танки

З’єднались біля Лохвиці, в полон

Здаються армії, і зрада

Отруйним скорпіоном повзає в тилу,

В тайзі, в Сибіру...

Підступне павутиння тут плете

Розпусний генерал, плейбой і зрадник.

Коханку має він – то жінка заміжня,

Що має двох синів: обох Павлами звати.

Тут бачу я кохання, ненависть і зраду,

Гнів богів, стихійні катаклізми,

Врешті – смерть героїв,

Що вчинками противними струсили небеса.

Їх поведе в Аід

Танатос, невблаганний демон смерті,

Себто, я...

Тож я наказую усім сидіти тихо,

Стільцями не рипіти,

І відключить пересувні переговорні пристрої...

Трагедію покажем зараз вам!

Величний хвойний лiс з мхами, лiанами, ялинами i кедрами. Де-по-де до них самiтньо тулиться берiзка. Чути пiонерський горн. Через чащобу продирається пiонерський загiн. Сховавшись за сосною, на загiн зловiсно угукає здоровенний Фiлiн.

Піонери(співають):

Много звьозд на нєбє свєтіт,

А одна – хрусталіна!

Много думок на прімєтє

У родного Сталіна!

Нам би Сталіна увідєть,

Нам би с нім пагаваріть,

Розсказать би, как в калхозє

Стало вєсєло нам жить!

Учитель атеїзму:

Смєлєй, таваріщі, звізда плєнітельного щастя

Нам освєщаєт правільні путі.

Дойдьом до свєтлой цєлі ми,

І тьма рассєется над сопкамі,

І утро пофарбує красним цвєтом

Зубчаті стєни нєжного Крємля!

По той стєнє крємльовской, нєжной

Походжає Сталін благодатний

І палить люльку. З неї вилітає

Ароматний дим, летить через Урал,

Через тайгу, до нас, в Сибір просторную,

(До піонерів)

Понюхайте, понюхайте!

Фiлін:

Угу-угу-угу!

Павлiк Морозов (пiдходить до Учителя атеїзму, який веде загiн):

Я знаю, це фашист угука на соснi.

Склада вiн карти наших болотiв,

Щоб переслати їх Гудерiану.

Філін:

Угу-угу-угу!

Учитель атеїзму:

От падло,

Шкода, маузер свiй дома я забув!

Філін (iронiчно):

Угу…

Павлiк Морозов:

Узнать вiн хоче тайни пiонерськi,

А потiм побiжить i закладе

Гудерiану всi секрети нашi.

Учитель атеїзму: