Читати книгу - "Фортуна, Майя Молчанова"

“Дорога “М”, якщо ми вирішили залишатися анонімами і говорити відверто, пропоную одразу перейти на “ти”.

Отже, Марусю, розвій мої сумніви, і напиши, що тобі не треба завтра вранці бігти до школи на урок, бо в мене виникли побоювання. Зі шкільної парти не бачив таких каліграфічних прописів...

Кохання я не шукаю. Чесно кажучи, цей лист опинився в мене цілком випадково, і я сам ще не вирішив, як до цього ставитися.

Щодо особистої інформації. Тут я цілком на твоєму боці. Хоча моя фантазія готова розірватися на частини, малюючи всі можливі варіанти...”

Кирило хмикнув, перечитав речення і намалював три трохи кострубаті карикатури, в яких, проте, цілком вгадувалися жіночі образи.

“Можеш оцінити мої старання та страждання заразом. Щодо мене самого… Я загруз у роботі по вуха. Виправдовує мене те, що робота улюблена. Щоправда, лише у моїх власних очах. Думаю, моє оточення із цим не погодиться. І зараз, читаючи твій лист, розумію: можливо, вони мають рацію. Я вже почав забувати, що люблю. Наперед уточнюю до склерозу мені далеко. Тож не варто уявляти мене сивим старцем.

Що ж я люблю?.. На думку спадає лише запах свіжозвареної кави.

Мабуть для першого разу вистачить.

"К"