Читати книгу - "Флористка, Viter"

Зоряна йшла лікарняним коридором, намагаючись впоратися з хаосом у власних думках. Її губи ще палали після їхнього поцілунку, а серце невпинно билося. Вона не могла дозволити собі цього. Вона агент, вона не має права на слабкість.

Двері палати прочинилися, і Артем зустрів її поглядом, в якому читалася і радість, і легке збентеження. Він явно не знав, як тепер поводитися. І це змушувало її посміхнутися.

— Привіт, — він першим порушив мовчання.

— Привіт, — відповіла Зоряна, підходячи ближче. — Як ти себе почуваєш?

— Готовий тікати звідси хоч зараз. Хочеш допомогти? — він підморгнув, намагаючись розрядити атмосферу.

— Ти ще навіть не можеш нормально підняти руку, а вже хочеш утікати? — пожартувала вона, сідаючи поруч.

— Ну, якщо ти будеш поруч, я навіть готовий потерпіти ще трохи.

Зоряна закотила очі, але внутрішньо відчула тепло від його слів. Однак цей момент перервала поява лікаря, який серйозно подивився на Артема.

— У мене для вас новини. Рана загоюється добре, але ще кілька днів вам потрібно буде залишитися тут для спостереження. І жодних втеч, зрозуміло? — лікар суворо подивився на Артема, який лише зітхнув.

— Гаразд, слухаюся, — здався він.

Коли лікар пішов, Зоряна задумливо глянула на Артема.

— Ти правда думав утекти?

— Я вже не раз вибирався з неприємностей. Але якщо чесно, зараз навіть не хочу. Тут є люди, заради яких варто залишитися, — він подивився на неї з натяком.

Вона вирішила змінити тему, перш ніж ситуація стане ще заплутанішою.

— До речі, поки ти тут, я розкопала дещо цікаве про тих, хто влаштував ту засідку на фабриці. Це не просто випадкові люди. Вони працюють на когось значно небезпечнішого.

Артем одразу став серйозним.

— І що це означає?

— Це означає, що у нас є справжній ворог, і він набагато ближче, ніж ми думали.

Тепер їхні особисті почуття відступили на другий план. Гра тільки починалася.