Читати книгу - "Рааріанець. Сказання про Юхао, Urij Morozow"

Тед так і не з'явився. Юхао пішов на пошту і написав ще одного листа. Потому повернувся у Гус і Рак.
Шаде сиділа на ліжку їла пампушки із часником і кропом, пила трав'яний чай.
— Я замовила поїсти, бо тебе не дочекаєшся, — плямкаючи мовила нецвітка і сьорбнула чаю із глиняного кухля.
Юхао сів на краєчок ліжка, подивися на неї уважно.
Зранку її зелені очі були наче ще зеленішими, хаотична зачіска ще привабливішою.
— В мене буде три, а не дві елхи сьогодні, — казав часій. — Ти ж маєш залишитися тут. Я не впевнений, що Хан дотримається слова, а вриватися у трактир він навряд наважиться. У місті купа вартових, тому тут тобі буде безпечніше. 
— Мені безпечніше поруч із тобою, — на подив часія промовила дівчина. — Хоча ти часом і дуже-дуже занудний.
— Я серйозно, Шаде.
— Я теж, Юхао.
Вона грайливо виокремила його ім’я.
— Так, — часій стримувався, проте йому дуже кортіло, щоб до цієї промови недоречних коментарів з її боку не було. — Якщо я не повернуся до наступного ранку, ти маєш потрапити у Храм біля Вербового, у клеії часії, і попросити там прихисток. Маєш розповісти гранд-майстеру Уноо, що я вчинив протизаконні дії і що це було за проханням посла Разаха азах Рима. Скажеш…
— Стривай, — обличчя дівчини напружилося. — Я думала в тебе є кошти. Що ти вигадав?
— Помовч, будь ласка, добре?
Їй явно було не добре, але вона кивнула.
— Скажеш, що треба дослідити маєток Разаха і потрапити у Нагірне. Мій товариш, сотник Тед, не з'явився сьогодні, хоча мав. Треба зрозуміти чому. Ти все запам'ятала.
Дівчина знову кивнула.
— Гаразд, я пішов.
Юхао, встав, наблизився дверей, як раптом відчув її долонь на своєму зап'ясті.
Він повернувся і її губи торкнулися його. Вони були вологі й теплі, часій відчув у своєму роті смак пампушок, а у тілі електричний струм.
— Навіщо? — запитав він коли вона відсторонилася. Йому сподобалося і це було дуже безглузде питання. Нецвітка так і сказала, і додала: я буду тебе чекати тут. І… Зроблю як ти сказав. Дякую.
Юхао застиг дивлячись в її очі, а потім коротко кивнув і залишив кімнату.