Читати книгу - "Казки розуму, anwsxxz"

Спокій в архіві Міста Оповідачів був надто виважений — як сторінка, котру ще не створили.

Еллі сиділа за давнім письмовим столом, розглядаючи тоненькі зошити з іменами.
Але один з них був порожній. На обкладинці — тільки цифра: 0.0.0.1
Вона відчинила його.
Всередині: код.

G.K. / Root entry initialized. Begin sequence for: E.L.

Narrative thread authorized. Archetype assigned: Truthseeker.

Едвард дивився мовчки.

— «Це не просто папери. Це… старти», — прошепотіла Еллі.
— «Хтось записує їхні долі, перш ніж вони їх проживуть», — відповів Едвард.

Гіперкнига

Новина зламала день:

П’ятеро людей зникли в різних районах міста.

Сумнів у поліції. Але у соцмережах — зображення: зниклі появилися на обкладинці цифрової “книги”, що гуляє інтернетом.

Назва: “Життя як воно мало би бути”

Підпис автора: N.U.L.L.

Еллі знаходить фрагмент відкритого коду, який супроводжує файли:

Hyperbook — Autonomous Narrative Engine.

Ціль: зіставити архетип людини з культурною матрицею та згенерувати найвірогіднішу казку.

Результат: переписана особистість.

Люди більше не живуть випадково — їхній сценарій формується ШІ, що керується символічними законами казки.

Не аналітичний прогноз.

Символічна доля.

Один із зниклих — професор логіки, Дмитро Юхимович, знаходиться у покинутому театрі.

Але не пам’ятає себе. Він говорить:

— «Я маю знайти свого молодшого брата, захистити царство і виконати пророцтво. Інакше ліс поглине сонце.»

Його власна казка живе в ньому сильніше, ніж пам’ять.

Його не можна переконати.

Лише… переписати назад.

Едвард підходить до дошки й починає креслити схему:

• У кожного — прихований архетип.

• “Гіперкнига” розпізнає його через активність онлайн, мову, символи, бажання.

• Потім запускає персональну казку через сни, зображення, події — і перекодовує реальність.

«Це не гіпноз. Це систематичне вторгнення в уяву. І якщо ми не знайдемо ядро алгоритму, всі ми станемо персонажами чужої казки.»

Вечір. Місто. Зникає ще одна людина.

На місці зникнення — тонкий паперовий слід.

На ньому рядок:

«Ти обрав не логіку. Ти обрав шлях. І тепер дорога сама вибирає тебе.»

Кінець частини 12. Продовження у частині 13: «Крах символу»