Читати книгу - "Сестри назавжди, Маїра Цибуліна"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
- Гарно, - згоджується Марійка.
Тим часом на кухні їх батьки мають свою розмову.
- Чого ти не їхав? - Ольга починає.
- Та я добре подумав... Щоб я там робив? Вештався б, тільки заважав.
- Хоча... добре, що не поїхав. То було щось страшне!
- А чого він повісився?
- А хто його знає? Мотузку давали у міліцію. Кажуть, його повісили. Але то вже вигадки сільських. Він вже давно до того готовився.
- З таким життям - це найлегше.
- Останнім часом пив безпробудно. Штани, коли я не приїду, постійно висіли. Я думала, він їх виправ. А виявляється, він їх сушив, бо вже під себе робив.
- Ой, навіщо він таке зробив? Це - ж не вихід!
- Четверо дітей лишив. Олег на рік молодший за Марійку, а молодшому десь чотири, три роки. Страшне! Тепер Оксана буде бідувати. Він, хоч і пив, та він і робив, як кінь.
Заходять Марійка і Світлана до кухні.
- Дивися, який тетріс! - показує Марійка.
- Дайте мені спокій. Мені зараз не до того, - каже Ольга. - То ти їм купив? Скільки дав?
- Та скільки? Тобі ж зараз не до того. Ще виженеш мене з дому! - жартує Микола, прагнучи розвеселити дружину.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Сестри назавжди, Маїра Цибуліна», після закриття браузера.
