Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Над річкою П'єдрою, там я сиділа та й плакала (2020) 📚 - Українською

Читати книгу - "Над річкою П'єдрою, там я сиділа та й плакала (2020)"

324
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Над річкою П'єдрою, там я сиділа та й плакала (2020)" автора Пауло Коельо. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 11 12 13 ... 43
Перейти на сторінку:
і прісно й вовіки віків, — сказав він.

Я не відповіла.

— А чому ти не сказала «амінь»? — спитав він.

— Бо не вважаю це аж таким важливим. Були часи, коли релігія була частиною мого життя, та вони вже минули.

Він повернувся, й ми пішли до машини.

— Утім, досі молюся, — вела я далі. — Наприклад, коли ми перетинали Піренеї. Та чисто механічно, навіть не знаю, чи справді вірю в це.

— Чому?

— Тому що довелося страждати, а Господь мене не почув. Тому що багато разів намагалась кохати від усього серця, а те кохання було розтоптане, зраджене. Якщо Бог — це любов, він мав би дбайливіше поставитися до моїх почуттів.

— Бог — це любов. А найкраще на цьому знається саме Пресвята Діва.

Я розреготалась. А коли знову поглянула на нього, побачила, що його вигляд цілком серйозний, він зовсім не жартував.

— Діва Марія розуміє таємницю цілковитої самовідданості, — вів він далі. — І тому, що сама любила й страждала, вона звільнила нас від болю. Так само, як Ісус звільнив нас від гріха.

— Ісус був сином Божим. А Пресвята Діва — звичайною жінкою, що зазнала благодаті виносити Його, — відказала я. Бо хотіла виправити враження від мого недоречного сміху, хотіла, аби він знав, що я шаную його віру. Та віра й любов — не предмет для сперечання, особливо в такому чарівному містечку, як це.

Він відчинив дверцята й ухопив обидві сумки. Коли я захотіла забрати в нього свою поклажу, він осміхнувся.

— Дозволь, я понесу твою сумку, — сказав він.

«Давно вже ніхто не поводиться так зі мною», — подумала я.

Ми постукали в перші-ліпші двері; господиня сказала, що не здає кімнат. У другому будинку ніхто й не вийшов. У третьому нас добре зустрів шанобливий дідусь, та коли ми оглянули кімнату, там виявилося тільки одне ліжко. Я відмовилася.

— Либонь, краще нам поїхати до якогось більшого міста, — запропонувала я, коли ми вийшли.

— Ми знайдемо кімнату, — відповів він. — Чи ти чула про таке собі вправляння з Іншим? Це частина однієї історії, написаної сто років тому, автор якої...

— Облиш про автора й розкажи мені історію, — прошу я, поки ми перетинаємо єдину площу Сен-Савена.

Один чоловік зустрічає старого друга, який марно намагається досягти успіху в житті. «Треба б йому дати трохи грошей»,думає він. І трапилось так, що саме того вечора він дізнається, що його старий друг розбагатів і ще й прийшов повернути все, чого напозичався протягом багатьох років.

Ідуть вони тоді до бару, до якого вчащали разом, і той платить за всіх. Коли ж його питають про джерело такого успіху, він відповідає, що ще донедавна жив як Інший.

— Це що за Інший? — запитують його.

Іншийце той, яким мене вчили бути, але який не є мною. Інший вірить, що обов’язком людини є провести ціле життя, міркуючи, як же зібрати стільки грошей, щоб не вмерти з голоду в старості. Він розмірковує і будує стільки планів, аж доки відкриває для себе, що вінжива істота, коли дні його на Землі вже майже скінчилися. Але тоді вже запізно.

А ти, ким же є ти?

Ятой, ким є кожен із нас, коли дослухається до свого серця. Людина, яку чарує таємниця життя, яка відкрита до чудес, яка відчуває радість та піднесення від того, що робить. А от цей Інший, що боявся розчарувань, не давав мені діяти.

Але ж існує страждання,каже товариство в барі.

Існують поразки. І ніхто від них не втече. Тому краще програти окремі битви у боротьбі за свої мрії, ніж бути розгромленим, не розуміючи, за що саме ти борешся.

Й оце все?питають люди в барі.

Так. І коли я це зрозумів, твердо постановив собі бути таким, яким справді завжди хотів бути. Інший залишився там, у моїй кімнаті, та я більше не дозволяв йому проникнути в себе, хоча він кілька разів намагався налякати мене, остерігаючи перед ризиком не думати про майбутнє. Відколи я вигнав Іншого з мого життя, божественна енергія почала творити свої чудеса.


«Напевно, він вигадав цю історію. Може, вона й красива, та не правдива», — думала я, поки ми намагалися знайти, де зупинитися. У Сен-Савені було не більше тридцяти будинків, і нам незабаром таки довелося б зробити те, що я й запропонувала, — поїхати до більшого міста.

Хоч би який ентузіазм він виявляв, хоч би як далеко від його життя вже перебував Інший, а мешканці Сен-Савена не знали, що його мрією було заночувати в містечку, й аж ніяк не збиралися в тому допомогти. Тим часом, розповідаючи ту історію, він ніби зазирав усередину мене; бачив мої страхи, непевність, намагання не помічати всього, що є чудом, бо завтра воно може скінчитися, й ми будемо страждати.

Боги кидають кості, не запитуючи нас, чи ми бажаємо взяти участь у грі. Вони й знати не хочуть, чи ти залишила чоловіка, дім, кар’єру, мрію. Боги не звертають уваги на те, що в тебе є життя, в якому кожна річ на своєму місці, кожне бажання може бути досягнуто працею і наполегливістю. Боги не зважають на наші плани; у якомусь закуті Всесвіту грають вони у кості, а тобі просто випадає жереб. І відтепер виграти чи програти є лише питанням випадку.

Боги грають у Кості й випускають Кохання з його клітки. Цю силу, спроможну і творити, і руйнувати — залежно від напрямку, куди дме вітер тої миті, коли вона виходить з ув’язнення.

Поки що вітер дув у його бік. Але вітри —

1 ... 11 12 13 ... 43
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Над річкою П'єдрою, там я сиділа та й плакала (2020)», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Над річкою П'єдрою, там я сиділа та й плакала (2020)"