Читати книгу - "Це знає тільки вітер"

Якось серед ночі його розбудив знервований голос Господа Бога: «Ти також мусиш мені помогти. Купи хоча б один лотерейний білет!».

Закінчивши сотворення світу, Бог, на сьомий день, вирішив зробити собі свято. Всі сотворіння, новесенькі, захотіли зробити Богові якнайкращі дарунки.

Білочки принесли Йому горішки і мигдаль, кролик – моркву, вівці – теплу м’яку вовну, корови – густе пінисте молоко.

Мільярди ангелів вишикувалися півколом і почали співати божественні серенади.

Людина також, хвилюючись, чекала свого виходу. «Що я можу подарувати? Квіти мають запах, бджоли – мед, навіть слони обіцяли, що влаштують Господу Богу душ, а потім висушать Його своїм хоботами».

Людина стояла в кінці черги і не припиняла журитися, тоді як інші створіння проходили перед престолом Бога і складали Йому свої дари.

Коли залишалося лиш декілька створінь: черепаха, слимак і лінивець, - людина впала в паніку.

Нарешті надійшла її черга.

Людина, якій здавалося, що вона не може подарувати Господеві Богові нічого такого ж прекрасного, як інші створіння, сіла Йому на коліна, пригорнулась до Нього і промовила: «Я тебе люблю!»

Лице Господа Бога просвітліло, і всі створіння зрозуміли, що людина подарувала щось таке, чого ніхто не в змозі подарувати.

«Навіщо Бог нас створив? Бог створив нас, щоб ми Його пізнали, любили і служили Йому своїм життям, а також для того, щоб ми в майбутньому житті розкошували в Раю». (Катехизм Пія Х)

Дозволь мені любити Тебе, Господи,

Чи є щось – в небі

або на землі, - що б не було Тобою?

Ти – Бог мого серця

І моя вічна батьківщина.

Дозволь, щоб я завше був із Тобою.

Будь завше зі мною.

І навіть якби я хотів колись Тебе відкинути,

Ти, Господи, не відкидай мене ніколи.

Троє учнів одного учителя, які присвятили багато часу навчанню і медитаціям, вирішили помандрувати у світ.

Через десять років вернулися, щоб відвідати свого учителя.

Старий монах уже не вставав з ліжка. Він запросив їх сісти і розповісти про своє життя.

- Я, - почав перший гордовито, - написав три книжки і допоміг продати мільйон копій.

- Це означає, що ти наповнив світ словами, - відказав учитель.

- А я, - радісно промовив другий, - виголосив тисячі проповідей у різних місцях.

- Це означає, що ти наповнив світ словами, - відказав учитель.

Тоді заговорив третій:

- Я лише привіз тобі цю подушку, щоб ти клав на неї свої зболені ноги.

- Тільки ти, - прорік учитель, - знайшов Бога.

Один славний не весь світ святий аскет жив у самітній печері. Цілий день він медитував, а його думки постійно і завжди були звернені до Бога.

Але одного дня коли він поринув у роздуми, з нірки вибігла мишка і почала обгризати його сандалі. Пустельник, сердитий, розплющив очі.

«Чому ти заважаєш мені медитувати?»

«Бо я голодна», - жалібно промовила мишка.

«Тікай звідси, паскуднице, - гримнув на неї аскет, - як ти смієш перешкоджати мені саме тоді, коли я розмовляю з Богом?»

«Цікаво, як тобі вдається з Ним порозумітися, - запитала мишка, - коли ти не можеш поговорити навіть зі мною, маленькою мишкою?»

Одному сімнадцятирічному студентові наснилося, немовби лев своїми страшними кігтями шматує його тіло.

Наступного дня цей юнак, разом з товаришами, вирушив на екскурсію до міста, в якому ще ніколи не був. Звісно, йому й на гадку не спадало, що в цьому місці йому може загрожувати якийсь лев.

Перебуваючи ще під сильним враженням від сну, він знайшов у якусь церкву. А по хвилі, опинившись на площі біля церкви, він помітив кам’яну статую лева, який, задерши голову немов би посилав до неба страхітливий рик.

«Ага! – сказав собі студент. – Це –той самий лев. Саме він шматував мене цієї ночі!»

І хлопець розповів друзям свій сон. Потім, сміючись і стараючись довести всім, що не вірить у сни підійшов до лева.

«Впізнаєш мене, леве? Прокиньтеся! Роззяв свою пащу і розірви мене, якщо можеш!»

З цими словами він глибоко засунув руку в пащу лева …

Раптом скрикнув від болю і страху. Висмикнув закривавлену руку і впав на землю.

Виявилося, що в кам’яному горлі лева знайшов собі прилисток величезний скорпіон. Він і вкусив хлопця в руку своїм отруйним жалом.

«Я можу припинити